Поряд із орендною та заробітною платою в СВК “Перемога”, що у Хорольському районі, щомісяця виплачують допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни, щосеместра – стипендію школярам-відмінникам. Особливістю “Перемоги” є те, що тут досі збережена колективна форма господарювання – сільськогосподарський виробничий кооператив.
“Жоден пай “наліво”
не пішов”
Двадцять років тому тут був радгосп “Перемога”, що спеціалізувався на садівництві, потім – КСП “Перемога”, тепер – СВК. І вже 23 роки ці підприємства очолює той самий керівник – Анатолій Григорович Пасюта, заслужений працівник сільського господарства.
Перед приміщенням офісу “Перемоги” розташувалася Алея слави ветеранів, організована за рішенням правління поряд із сільською Дошкою пошани. З кольорових портретів дивляться на село жінки і чоловіки поважного віку: хто – у святковій кольоровій хустці, хто – блищить сріблястою сивиною. Такими вони й залишаться в історії господарства, ті, хто працював на комбайнах і вантажних авто, рубав лід, щоб напоїти худобу, дбав про добробут для нинішніх поколінь – мешканців Шишаків, Клепачів, Іващенків, Вергунів, Падусів, Павлівки Хорольського району.
– У нас кожен член кооперативу, який на момент реформування з КСП у СВК був працівником господарства, став його засновником. І жоден пай “наліво” не пішов, – говорить голова правління Анатолій Пасюта. – Зараз для ефективного господарювання найбільше необхідні стабільність, впевненість у тому, що й завтра селянин залишиться господарем на своїй землі.
Як господарюється
У користуванні СВК “Перемога” є 5,5 тисячі гектарів угідь, із них 5429 гектарів – рілля, більше 2 тисяч якої зайняли зернові культури. І вродили щедро: пшениця – по 64,3 центнера з гектара; соняшник – по 33,8; соя – по 20,2; кукурудза – більш як по 65 центнерів з гектара. Для зменшення собівартості продукції у кооперативі збудували свою зерносушарку.
Як розповів керівник, СВК “Перемога” є насінницьким господарством із вирощування репродуктивного та гібридного насіння зернових і технічних культур, а також – племінним із розведення української чорно-рябої молочної породи ВРХ. Щільність тваринництва є найвищою в районі й потребує доброї кормової бази. Адже великої рогатої худоби утримується 2700 голів, серед  них – 1200 корів; є близько тисячі свиней, а ще – вівці, коні й навіть 90 бджолосімей. За 10 місяців поточного року тут вироблено 216 тонн м’яса ВРХ, отримано 1240 голів приплоду молодняку ВРХ, вироблено 5893 тонни молока.
Поступово реконструюються тваринницькі приміщення, переобладнуються кормові столи. На трьох молочнотоварних фермах збалансований корм виготовляють кормозмішувачі. Змонтовано три молокопроводи, що не лише полегшило працю доярок, а й наблизило якість молока до європейських стандартів.
До контори –
по стипендію
Оскільки засновниками СВК є самі селяни, то й на соціальній сфері господарство не економить. Шкіл на території господарювання цього підприємства аж три: навчально-виховний комплекс (садочок – початкова школа) у Клепачах, дев’ятирічка у Вергунах та одинадцятирічна школа у Шишаках. І перші гроші школяр може отримати, починаючи з другого класу, – варто лише стати відмінником навчання. Вже не дивина для села, коли десятирічний Петрик чи Оксанка приходять до каси в офісі по свої “кревно зароблені” 250 гривень – розписуються у відомості й несуть додому. Списки відмінників усі три школи передають до господарства за підсумками кожного семестру.
Учасників бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни залишилося на території господарства, на жаль,  менше десятка. Цим шанованим землякам щомісячно виплачується господарством 200 гривень допомоги на лікування. Святкові обіди, концерти, вшанування з урочистих нагод вже стали традицією у стосунках із ветеранами колгоспно-радгоспного руху, людьми поважного віку – їх налічується більше 700 осіб.
Усі працівники господарства харчуються у їдальні безкоштовно, за 10 місяців на це спрямовується 400 тисяч гривень. Колектив їдальні вже два роки поспіль виборює перехідний кубок “Смакота” Хорольського райкому профспілок працівників АПК.
За оренду паїв власникам виплачується 6 відсотків кадастрової вартості землі. Але на державну земельну політику в Анатолія Пасюти є власна точка зору:
– На моє переконання, викупити землю у селян, які хочуть її продати, має держава. І надавати в оренду ефективним виробникам, які, у свою чергу, справно сплачуватимуть податки. Держава за ці кошти краще б піклувалася про пенсіонерів, соціальну сферу, контролювала оренду і стан земель. Орендар зобов’язаний дбати про культуру землеробства, підвищення родючості  грунтів… Це – світовий досвід. Від цього виграли б і суспільство, і товаровиробники, яких найбільше тривожить зараз невпевненість у завтрашньому дні.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”