Їхній дім був дуже гостинним. Часто бували і подруги доньки Оксани. Навіть коли вона виросла і вже зі своїм чоловіком поїхала на Далекий Схід, її друзі знаходили в батьківському домі дівчини моральну підтримку і розраду.

Господар дуже любив тварин, природу. В їхньому дворі був голуб’ятник із рідкісними породами птахів, що викликали захоплення перехожих. Традиційна літня рибалка на Пслі гуртувала родину й друзів.

Юрій Несторович усе життя зай­мався ігровими видами спорту, викладав фізвиховання у технікумі транс­портного будівництва. Любов до спорту передав доньці Оксані, а вона в свою чергу – своєму сину Михайлу.

У 1985 році Оксана була визнана спортсменкою року на Полтавщині.

– Наша донька, – розповідає Лариса Олександрівна, – майстер спорту СРСР з плавання, була членом юнацької збірної Союзу. Нині у складі збірної області бере участь у турнірах категорії “Masters” – це змагання ветеранів спорту. Минулий рік приніс дві золоті медалі – чемпіонату України в Донецьку і малого чемпіонату Європи в Італії. Вона пішла шляхом батька і вже 15 років очолює кафедру фізичного виховання та є проректором із виховної роботи Полтавського університету економіки і торгівлі.

Онук Лариси Олександрівни Михайло має “чорний пояс” із тхеквондо, закінчив комп’ютерну академію “Шаг”.

– Мій чоловік, якби дожив, гордився б і нашим онуком, – говорить господиня.

У чому секрет щасливої сім’ї? Для Лариси Олександрівни це – повага до близької людини, її захоплень, думок, здоровий спосіб життя і підтримка одне одного на кожній сходинці до родинного щастя.