Що ж привело вченого з Києва, де нині проживає і творить, у наші краї? А те, що саме тут, на Решетилівській плодово-ягідній сортодільниці (нині – сортодослідна станція), він провів найкращий, за його словами, період життя, очолюючи її з 1953-го по 1972 рік. Тут разом із дружиною Ольгою Федорівною самотужки звели у пристанційному селі Жовтневе хату, надбали двох синочків – Володимира і Віталія. На сортодільниці, розташованій на півшляху між Решетилівкою і Жовтневим, з допомогою дружини, теж агронома-плодоовочівника за фахом, вивів перші сорти своєї улюбленої культури – смородини чорної.
У творчому доробку Петра Шеренгового, який у свої 87 років продовжує активно займатися науковою діяльністю, – понад 250 праць, частина з яких перекладена на кілька мов світу, 5 винаходів. А головне – понад 80 сортів смородини – чорної і золотистої (близька родичка європейської чорної смородини, яка походить зі скелястих гір Північної Америки), порічки, суниці, малини, агрусу, ожини, абрикоси, сливи, вишні, черешні, яблуні, груші. Хоча селекція, тобто виведення нових сортів, у його обов’язки як сортовипробувача та дослідника не входила.
За керівництва Петра Захаровича сортодільниця набула свого найбільшого розквіту, стала знаною серед садівничого загалу України – від видатних діячів аграрної науки до садівників-любителів. Успішна трудова діяльність вченого на Полтавщині була відзначена державними нагородами: медалями “За трудову доблесть”, “Винахідник СРСР”, ВДНГ СРСР, трудовою відзнакою – орденом Трудового Червоного Прапора.
Не залишився в боргу перед благодатною землею Полтавщини й сам талановитий селекціонер. Сортам, відомим в Україні й навіть у Європі (зокрема в далекій Англії), він подарував такі знайомі для нас назви: смородина – Решетилівська рання, Жовтнева, Говтва, Ворскла, Дочка Ворскли, Полтава-800 (перший в СРСР сорт, стійкий до борошнистої роси – хвороби, що значно знижує врожай цієї культури), Полтава покращена, Полтавчанка; абрикос Решетилівський (виділений із насаджень, які росли на присадибних ділянках жителів сіл Жовтневе, Кривки, Дмитренки Решетилівського району); черешня Драгана Полтавська; груша Писанка Полтавська; смородина золотиста Пирятинська покращена. І це ще не повний перелік назв, пов’язаних із нашим краєм.
Петро Шеренговий побував у селі Жовтневе біля рідної хати. Потім відвідав Жовтневий навчально-виховний комплекс. Свого часу тут навчалися його сини. Петро Захарович поспілкувався з педагогами й учнями, подарував їм кілька примірників своєї книги “Моє життя – в моїх сортах”, яка побачила світ у нинішньому році. У книзі автор розповідає про свою нелегку долю, в якій трагічні моменти чергувалися з творчими досягненнями, дає характеристики власних найвдаліших сортів садовини.
Звичайно ж, відвідав наш видатний земляк і сортодослідну станцію. На зустріч із поважним гостем прибули доцент Полтавської аграрної академії, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства Віктор Самородов, начальник обласного державного центру експертизи сортів рослин Микола Лутченко, голова райдержадміністрації Володимир Колесніченко, голова районної ради Віктор Різник, заступник голови РДА Анатолій Бутенко.
Петро Захарович розповів про те, як нелегко було у 50-ті роки минулого століття “піднімати” сортодільницю, й поцікавився у теперішнього директора сортодослідної станції Миколи Гриба, керівництва району, як нині тут йдуть справи. У відповідь почув, що працівники станції утримують і досліджують колекцію з 322 сортів ягідних культур. А от плодові рослини, які були посаджені ще при Шеренговому і дещо пізніше, вже постаріли, виродилися і потребують розкорчовування. Грошей на це ні в самій станції, ні в державній службі експертизи сортів, до складу якої вона входить, донедавна не було. В минулому році тодішній голова райдержадміністрації Юрій Дмитренко разом із новопризначеним директором станції Миколою Грибом почали їх шукати. І таки знайшли.
У травні минулого року сесія районної ради прийняла рішення виділити зі спецфонду 91102 гривні для розкорчовування саду на Решетилівській сортодослідній станції. Грошей вистачало на розкорчовування та проведення інших культуротехнічних робіт лише на 7,36 гектара з 42,3, які цих робіт потребували. Тоді при підтримці облдержадміністрації сесія обласної ради виділила на розкорчовування 18 га саду 253,7 тис. грн. На даний час кошти використано.
Турбуються про долю підрозділу нинішні керівники району. Вони звернулися із клопотанням до голови облдержадміністрації Олександра Удовіченка про виділення коштів для поліпшення технічного стану і благоустрою існуючої водойми на території станції. Сесія облради виділила 200 тис. грн для вказаних цілей. Нині активно ведуться роботи, і до кінця року кошти будуть освоєні. В подальшому водойму планують використовувати для зрошення садкових насаджень, без чого рослини практично гинуть в умовах посушливого клімату. Петро Захарович Шеренговий (до речі, свого часу під його керівництвом створили цю водойму) був зворушений увагою голови облдержадміністрації до садівничих справ.
У планах керівника станції та очільників району – добитися, щоб станція займалася сортовипробуванням не лише ягідних, а й плодових культур, як це й було раніше. Землі для цього вистачає. Петро Захарович залишився задоволеним від почутого і побаченого на сортодослідній станції та побажав її колективу, щоб всі творчі плани реалізовувалися.