Про історичну цінність рукопису, про значення християнських істин у житті сучасних українців ішлося на засіданні за “круглим столом” “450 років Пересопницького євангелія. Духовно-культурний контекст”, що відбулося у Полтавській державній аграрній академії. Виш став місцем проведення заходу не випадково, адже раніше на його територіях розташовувалася Полтавська духовна семінарія, до якої 1862 року Пересопницьке євангеліє було передане з Переяславської семінарії. Згодом книга зберігалася в Полтавському краєзнавчому музеї. На початку Великої Віт­чизняної війни вона опинилася серед експонатів, які вивозили в евакуацію. З 1948 року Пересопницьке євангеліє перебуває у Києві, нині – в Інституті рукописів Національної бібліо­теки України імені В. Вернадського.

У долі рукопису ще дуже багато білих плям. І прикметно, що історію його створення вдається успішно досліджувати навіть нині. Так, зовсім недавно, на думку багатьох дослідників, справді вдалось з’ясувати, кого ж волинська княгиня Анастасія Заславська запросила для виконання мініатюр та орнаментального оформлення рукопису, – відомого на той час маляра Федуска із Самбора. Без відповідей поки що залишається питання про те, де ж книга перебувала впродовж всього ХVІІ століття, адже чергова у часі згадка про неї датується 17 квітня 1701 року, коли гетьман Іван Мазепа подарував євангеліє Переяславському кафедральному собору.

Зібрання за “круглим столом” у Полтаві, як неодноразово наголошувалося під час заходу, мало на меті сприяти налагодженню співпраці між представниками органів влади, науковцями, освітянами та духовенством для розв’язання актуальних суспільних проблем на засадах християнських моральних цінностей. Учасники засідання прийняли за його підсумками резолюцію, у якій, зокрема, рекомендували органам влади залучати духовенство до проведення заходів, спрямованих на підвищення духовного рівня громадян.