З когорти фундаторів українського кіно

Мені пощастило познайомитися з цією непересічною особистістю, цікавою і щирою людиною у червні 1979 року в санаторії імені 30-річчя Радянської України в мальовничій Пущі-Водиці поблизу Києва. Відтоді при кожній зустрічі Олексій Филимонович радо вигукував: "Привіт, земляче!" Він був чудовим співрозмовником і неперевершеним оповідачем. Його розповіді про життєвий і творчий шлях, історію становлення вітчизняного кіно, про незабутнього побратима і наставника, патріарха світового поетичного кіно Олександра Довженка справді незабутні.
Народився Олексій Швачко  у 1901 році в Полтавській губернії у родині хліборобів. Із малих літ допомагав батькам по господарству і в полі, добре навчався, багато читав, а ще – захоплювався сценою, грав у сільському аматорському театральному гуртку. Не дивно, що після закінчення школи він вступив на акторський факультет Київського музично-драматичного театру імені Миколи Лисенка, паралельно поєднуючи навчання на літературно-лінгвістичному факультеті Київського інституту народної освіти. У 1921–1927 роках працював актором, помічником режисера Київського драматичного театру імені Т.Г.Шевченка, Київського молодого українського театру та славнозвісного театру "Березіль".
Олексій Филимонович із особливою теплотою і піднесенням розповідав про тісну співпрацю з Олександром Довженком на Одеській кінофабриці ВУФКУ, про те, як створювалися дебютні стрічки Довженка "Ягідка кохання" та "Вася-реформатор".
Далі пробував себе як режисер науково-популярних, документальних та дитячих фільмів на Київській кінофабриці. Будучи її режисером-постановником, на початку Великої Вітчизняної війни брав активну участь в забезпеченні евакуації кінофабрики до Ташкента. У 1943–1944 роках завдяки сприянню Олександра Довженка працював режисером кіностудії "Мосфільм" та Центральної студії документальних фільмів.
Слід додати, що Олексій Швачко допомагав Олександру Довженку в створенні його хронікально-документальних кінострічок "Битва за нашу Радянську Україну" та "Перемога на Правобережній Україні".
По закінченні війни Олексій Филимонович повертається до рідного Києва, працює на відбудові кіностудії, закладанні знаменитого яблуневого саду. Тут, починаючи з 1952 року, він знімає фільми "Мартин Боруля", "Кривавий світанок", "Далеко від Батьківщини", "Ракети не повинні злетіти", "Розвідники", "Ніна", "Земля" (за повістю О.Кобилянської), "Мораль пані Дульської", "У пастці" та інші.
Як одну з найцінніших реліквій я зберігаю фото, подароване Олексієм Филимоновичем із його теплим і зворушливим автографом на звороті: "Моєму новому другу на згадку…" На знімку бачимо Олексія Швачка й Івана Миколайчука під час репетиції однієї зі сцен фільму "Розвідники".
Після зустрічі у Пущі-Водиці я весь час підтримував щирі, дружні зв'язки з Олексієм Филимоновичем. Разом із ним радів, коли 1984 року побачила світ його цікава книга мемуарів "Розповіді про сучасників"…
28 березня 1988 року Олексій Швачко відійшов у вічність.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.