Вузол проблем із… амбіцій

Точніше кажучи, перерозподілом об’єктів соціальної інфраструктури, розташованих у трьох селах Соколово-Балківської сільської ради, особливої гостроти набули майже 9 місяців тому. Розповідає Соколово-Балківський сільський голова Анатолій Кравець:
– Ситуація в нас досить складна, за останніх 10 років я сьомий сільський голова. В основі моєї передвиборної кампанії було переведення об’єктів соціальної інфраструктури, майна колишнього колгоспу, а потім ксп імені Шевченка, який у 2000 році реорганізували й на рахунку якого було основних і оборотних засобів на 14 мільйонів гривень, з них понад 6 мільйонів – вартість об’єктів соціальної сфери (дитсадки, дороги, медичні заклади, водонапірні башти…) у власність територіальної громади. Нині переведено на баланс сільради лише частину цих об’єктів, зокрема, Будинки культури сіл Андріївка й Соколова Балка та Андріївський дитсадок, решта перебуває на балансі місцевого сільгосппідприємства, і сільрада не має можливості забезпечити нормальний розвиток інфраструктури, виконати ремонт доріг, капремонт дитсадка, адмінбудинку сільради, 10 водонапірних башт… Хоча й маємо на рахунку сільради гроші для цього, але реалізувати їх ми не можемо, бо це буде нецільове використання коштів. Не можемо ми видати й свідоцтва на право володіння майном колишнього господарства колишнім членам ксп, оскільки воно не було розпайоване.
На моє запитання, скільки ж коштів є на рахунку сільради для таких масштабних ремонтних робіт, Анатолій Кравець відповів – 38 тисяч гривень, ще 15 тисяч гривень виділяє Полтавська газонафтова компанія на придбання меблів для Соколово-Балківського дитсадка, виділяють і для поліпшення системи опалення місцевої школи, на ремонт доріг та інші потреби, загалом – 315 тисяч гривень благодійних коштів.
Вихід із ситуації, що склалася, Соколово-Балківський сільський голова бачить тільки у передачі зазначених об’єктів та майна на баланс сільради. З такою пропозицією, за його словами, представники сільської влади вже неодноразово зверталися до керівництва ТОВ “Сокіл”, та, оскільки ці звернення поки що були безрезультатними, Анатолій Кравець не виключає можливості звернення до судових інстанцій з позовом про передачу цих об’єктів. Не оминув сільський голова й чи не найважливішого об’єкта спору – 16-квартирного житлового будинку, в якому, за його словами, мешкають учителі й не мають можливості приватизувати свої квартири, бо цей будинок не на балансі сільради: 5 сімей своє житло приватизували, ще 5 – судяться, тож таку ситуацію не можна назвати нормальною. Адже іноді на одну й ту ж квартиру претендує по кілька сімей.
– Мова йде про основне – встановлення права власності на ці об’єкти, – наголошував Анатолій Кравець, – коли ми переведемо їх на баланс сільської ради, то громада буде користуватись усіма цими соціальними об’єктами, але зараз є спроба приватизації цих об’єктів приватною особою.
* * *
Для того, щоб з’ясувати ситуацію в іншої сторони, ми зустрілися з директором ТОВ “Сокіл”, депутатом Новосанжарської районної ради Володимиром Замулою. Побували й на соціальних об’єктах Соколово-Балківської сільради та поспілкувалися з тамтешніми працівниками. Зокрема заступник директора Соколово-Балківської ЗОШ Олена Маслак розповіла, що ТОВ “Сокіл” постійно опікується проблемами школи. Тільки протягом останніх років ним надано допомогу в ремонті даху школи, підлоги двох сучасних спортзалів, замінено котли та систему трубопроводів шкільної котельні, яку переведено на індивідуальне опалення, обладнано шкільні майданчики. Депутат Новосанжарської районної ради, фельдшер місцевої амбулаторії сімейної медицини Тетяна Манько зазначила, що практично з усіма бідами й проблемами вони звертаються до керівника сільгосптовариства “Сокіл” Володимира Замули, й він не відмовляє у допомозі, тоді як у сільській раді зазвичай відсутні кошти для підтримки медичного закладу. Фактично саме завдяки керівнику господарства працює автомобіль “швидкої допомоги”, проведено ремонт медичних кабінетів, систему опалення, каналізації, виконано ремонт стелі й установлено освітлювальну мережу, упорядковано прилеглу територію. Підтвердила факт надання фінансової допомоги для облаштування та ремонту закладу й завідуюча Соколово-Балківським дитсадком “Берізка” Ірина Вільхова. Щоправда, частина цього дошкільного закладу на час наших відвідин перебувала у стадії ремонту. Як зазначив Володимир Замула, в частині цієї будівлі хотіли облаштувати сільський Будинок ветерана. Побували ми і в Андріївському дитсадку “Дзвіночок”, який з 2005 року перебуває на балансі сільради. Нас приємно вразили всілякі іграшки, поробки, які прикрашають дитячі кімнати, створюючи особливий інтер’єр і затишок. До того ж усі вони виготовлені руками самих працівниць цього закладу, власноруч тут обладнали й ігрові кімнати, куточки дозвілля та народознавства… Завідуюча Андріївським дитсадком Лілія Литвин розповіла, що на сесії сільської ради її не запрошують, а сільський голова – не частий гість у закладі, та й допомога від сільради майже відсутня. “Складається враження, що ми взагалі нікому не потрібні, – каже Лілія Миколаївна. – Чи не єдиний, хто нас підтримує (і морально, й матеріально), – це директор ТОВ “Сокіл” Володимир Замула. Так, завдяки допомозі господарства кілька років тому проведено капітальний ремонт дошкільного закладу, торік ми відзначали 20-річчя дитсадка, привітав нас із цим святом лише директор господарства. Він завжди розуміє наші потреби й своєчасно надає допомогу”.
* * *
Побували ми й біля Будинку культури села Андріївка, який перебуває на балансі сільради і який минулої зими навіть не опалювався, оглянули й господарські приміщення, які, за словами Володимира Замули, свого часу були передані в рахунок майнових паїв і які нині стоять незатребуваними, із вибитими вікнами й напіврозібраними дахами. Що ж до водонапірних башт, то їх, зазначив Володимир Замула, він готовий хоч зараз передати на баланс сільради, але ж для цього сільраді потрібно створити комунальне підприємство та отримати відповідну ліцензію, яка коштує близько 30 тисяч гривень. Тож якщо зараз, зі слів керівника господарства, селяни сплачують за користування водою по 4 гривні з двору, потім явно не вкладуться в таку суму. Дороги він теж готовий передати сільраді, а от із господарським двором і
16-квартирним будинком дещо інша справа.
– Ще на початку 2000-х років на загальних зборах пайовиків і працівників господарства було прийняте рішення про можливість викупу квартир у зазначеному будинку, але при цьому будинок має залишатися в користуванні господарства, – зазначив Володимир Замула. – Та й, зрештою, сільгосптовариство повинне мати житловий фонд для надання квартир спеціалістам господарства. Адже нещодавно саме господарство за власний кошт купувало будинок для сім’ї лікарів у селі Андріївка, бо вільної квартири не було. До того ж навіщо так однобоко розглядати зазначену проблему, адже якщо сільгосптовариство є правонаступником колгоспу чи ксп і бере на себе їхні борги, то чому житловий фонд свого попередника воно має передавати комусь іншому?
Варто додати, що загалом у Володимира Замули – великі плани: спорудження пам’ятника героїчним землякам-льотчикам, хотів також фонтан зробити, стрілецький тир і шаховий клуб при школі обладнати, але зізнається, що з таким підходом до будь-якої корисної для громади справи з боку сільської ради руки опускаються. Що ж до закидів про можливу приватизацію громадських об’єктів, то він наголосив: якби мав таке бажання, уже давно приватизував би.
* * *
Ми поспілкувалися і з мешканцями 16-квартирного будинку, які неодноразово намагалися приватизувати своє житло, хоча, за їхніми словами, до них ніхто із попередніх мешканців квартир не звертався з претензіями на нині їхнє житло. Розповідає Юрій Іванюк:
– Як молодий спеціаліст колгоспу імені Шевченка я отрима
в квартиру в 1988 році. Нещодавно намагався подати заяву до сільської ради про приватизацію квартири, в якій разом із сім’єю проживаю всі ці роки, але секретар сільради Валентина Вільхова відмовилася її навіть зареєструвати, мотивуючи це тим, що без згоди сільського голови зробити цього не може.
Працівниця ТОВ “Сокіл” Ірина Байбак повідомила:
– Я проживаю у квартирі зазначеного будинку 3 роки. Сільський голова Анатолій Кравець сказав, що не одна я можу претендувати на цю квартиру, бо раніше в ній жили й інші люди.
Вікторія Абакумова отримала квартиру як працівник колгоспу імені Шевченка у 1993 році. Подавала заяву на її приватизацію секретарю сільради, але вона відмовилась приймати, бо на це не було дозволу сільського голови, розповіла жінка.
* * *
Слід зазначити, що соколово-балківський конфлікт неодноразово намагалися розв’язати на численних зборах і сільських сходках як на місцевому рівні, так і за участю керівників районних та обласних структур, однак поки що вагомого результату це не дало. Хоча… Як розповів керівник ТОВ “Сокіл” Володимир Замула, на зборах орендодавців цього сільгосппідприємства, які відбулися 4 червня на базі господарства, ситуація була дещо іншою, а саме: коли на зібрання без попередньої згоди прийшли близько двох з половиною десятків односельців – не орендодавців ТОВ на чолі з сільським головою, який намагався взяти слово та виступити перед присутніми, це обурило учасників зборів, і вони не дозволили виступити сільському голові. Тож, на думку керівника господарства, люди починають розуміти суть того, що відбувається. Але вже наступні збори соколово-балківської громади, які відбулися 10 червня за участю керівників району та області, стали практичним доказом того, що одна частина розділеної навпіл соколово-балківської громади не хоче прислухатися до думки іншої, і навпаки. Тож чергові збори, на жаль, вкотре не дали жодного результату. Люди не бажають почути одне одного…

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.