Споживчий ринок

Вирощуванням останніх частково займаються фермерські господарства, решту цієї незамінної продукції вирощує населення. Тож і не дивно, що тепер, у сезон збирання, вони коштують майже так само, як і ті, що завозилися цьогорічної весни. Скажімо, вартість одного кілограма картоплі, столового буряку та цибулі не опускається нижче 5 гривень, моркви – 7, капусти – від 4 грн. І хоча, за твердженням фахівців-аграрників, кількість вирощених в області овочів, і зокрема картоплі, достатня для забезпечення потреб наших земляків, однак добре відомо, що значна частина тієї ж картоплі вивозиться в інші, сусідні з нашою, області. Додайте до цього втрати врожаю через аномальну літню спеку та відсутність дощів – і буде зрозуміло, чому аналітики споживчого ринку попереджають, що нинішнього сезону ціна на овочі зросте ще приблизно на 40 відсотків.
* * *
ПАМ’ЯТАЮ, як ми, навчаючись у школі, навіть будучи студентами вузів, їздили у колгоспи й радгоспи на збирання ягід, яблук, городини. Ще наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років заготовляли для себе овочі й працівники полтавських підприємств та організацій. Садки та овочеві плантації були тоді величезні, й коштувала ця сільськогосподарська продукція копійки.  Приміром, стакан томатного чи яблучного соку можна було купити майже в кожному продуктовому магазині за 12 копійок. І був то справжній сік, із помідорів, а не розбавлена томатна паста зі всілякими поліпшувачами смаку та консервантами.
Нині ж сільгосппідприємства, як правило, відводять під городину зовсім малі площі, бо вирощують її виключно для власних потреб. Лише деякі господарства займаються вирощуванням ягід, фруктів і овочів. Чому ж сільгоспвиробники перестали культивувати садівництво, овочівництво, картоплярство? Своїм баченням поділився Олексій Масляк – директор СТОВ "Злагода" Полтавського району, яке має сталий, доволі високий рейтинг за рівнем економічного розвитку, обробляє понад 4 тисячі гектарів землі, займається як рільництвом (вирощує зернові, кормові, олійні культури), так і тваринництвом.
– Овочівництво – це досить високозатратна галузь, – каже Олексій Масляк, – собівартість вирощування овочів висока, а реалізаційна ціна в період масового дозрівання тих самих помідорів чи огірків – низька. До того ж вони швидко псуються. Отже, щоб їх переробити, потрібно мати консервний цех або міні-завод із переробки овочів. Щоправда, потім можливі проблеми з реалізацією консервованої продукції. Та й для збирання овочів потрібна спеціальна техніка, адже будь-якою справою треба займатися професійно. Одне слово, проблем більше, ніж зиску.
* * *
– У ФЕРМЕРІВ неодмінно виникають проблеми при зберіганні, реалізації, переробці картоплі, овочів чи фруктів, – зазначив голова обласної Асоціації фермерів і приватних землевласників "Відродження Полтавщини" Василь Бурлака. – Хоча кількість фермерських господарств, які займаються цією справою, із року в рік зростає.  Наприклад, картоплярством цього року на Полтавщині займаються більше тридцяти фермерських господарств (два роки тому – десять), а площі під "другим хлібом" перевищують 1000 гектарів. Овочі вирощують понад 70 фермерських господарств. На жаль, під доволі значний асортимент цих культур (огірки, помідори, капусту, цибулю, буряк, моркву…) відводять в середньому від 2 до 7 гектарів. Близько 30 фермерів почали займатися садівництвом, чоловік десять вирощують ягоди. Є й такі, що займаються бджільництвом, навіть риболов-ством займається одне фермерське господарство в Кременчуцькому районі. Нині ведеться мова про те, щоб фермери вирощували худобу, – продовжує Василь Бурлака, – однак тут виникають проблеми іншого плану – зазвичай   зволікається надання їм в оренду приміщень старих і майже зруйнованих ферм. Повертаючись до проблем із реалізацією овочів, наведу свіжий приклад – у фермерському господарстві "Бакіна" Кременчуцького району на площі понад 8 гектарів дозріли помідори, а продати їх за відповідною ціною не можуть.
Одна з причин такої ситуації – відсутність у районах оптових ринків. Адже велику партію продукції можна було б пропонувати тим же супермаркетам чи іншим оптовим покупцям. Про створення подібних ринків ведеться мова вже давно, однак без фінансової допомоги держави зрушити з місця цього воза навряд чи вдасться.
До речі, з вересня по суботах в обласному центрі почали працювати ярмарки, де виробники сільськогосподарської продукції зможуть запропонувати полтавцям свій товар – овочі, фрукти, продукцію тваринництва… Вирішується питання проведення аналогічних заходів і в районних центрах.
За словами керівника обласної Асоціації фермерів, сприяти в реалізації сільськогосподарської продукції могли б і обслуговуючі кооперативи. Їх торік створили в Лохвицькому, Зіньківському, Кременчуцькому, Глобинському й Семенівському районах, для чого виділяли бюджетні кошти (по 100 і більше тисяч гривень). Нині ж немає визначеності у підтримці державою започаткованої справи, каже Василь Бурлака, хоча роз’яснювальна й консультативна робота з фермерами триває. Для цього запрошують фахівців дорадчої служби, співпрацюють і з науковцями Полтавської державної аграрної академії.
* * *
ПОПРИ загалом мінорну тональність цих нотаток, завершу їх усе-таки на мажорній ноті. Бо приклад фермера Сергія Карпенка з Зіньківського району засвідчує, що за такими господарями – майбутнє нашого села.  ФГ "Карпенко" вже близько 10 років займається овочівництвом. Цього року під картоплю відвели у господарстві понад 200 гектарів, весь посадковий матеріал  (10 сортів) привезли з Голландії. Практично за відсутності дощів влітку й без штучного зрошення отримали в середньому по 350 центнерів картоплі з кожного гектара, розповідає Сергій Григорович. Якщо ж погода більш сприятлива, зі своєчасними опадами, то тут збирали по 500 – 600 центнерів з гектара. Нині черга за картоплею розписана на 10 днів наперед, каже Сергій Карпенко. За нею приїжджають із різних областей України. Купують і по  500 кілограмів, і по 100 тонн. Варто зазначити, що фермер реалізує свою продукцію самостійно, за роки роботи зміг налагодити власну мережу клієнтів, хоча на початку діяльності проблеми з реалізацією виникали. Намагався  співпрацювати і з державними установами, свого часу пропонував картоплю закладам пенітенціарної системи, але на власному досвіді переконався, що виграти тендер на постачання своєї продукції практично неможливо. Та навіть незважаючи на певні негативні моменти в бізнесі, Сергій Карпенко впевнений, що у своєму виборі не помилився, бо обрана справа дає йому і його сім`ї не тільки матеріальне, а й моральне задоволення. На орендованих ним землях дозріває й пізня капуста. Якщо пройдуть дощі, то і врожай має бути непоганим, каже фермер. А отже, є сенс трудитися на землі, отримуючи від цього справжнє задоволення.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”
Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.