Хутір, що навесні завжди потопав у вишнево-яблуневому цвіті, тулився попід горою. Біленькі, чепурні хатинки, вкриті очеретом, зелені дворики, а навкруги – заплави річки Хорол і віковічні стогектарні луки з запашним різнотрав'ям. Краса надзвичайна! Чимало рослин занесено до Червоної книги України, на цій території – й ореол мешкання зайців, борсуків, лисиць, ховрахів, куріпок, козуль, кабанів.
Аби зберегти первозданну красу цього мальовничого куточка Полтавщини, ще в середині 90-х років минулого століття на базі урочища Кривенки було створено і взято під охорону держави ландшафтний заказник місцевого значення “Кривенківський” площею понад 90 гектарів із відповідним статусом.
Однак, приїхавши сюди восени минулого року, я був жахливо вражений, побачивши, що заповідні луки та узгір'я переорані “чемоданним валом”. Викорчувано також декілька дерев побіля місцевого кладовища, а через його край прогорнуто дорогу для проїзду великовагової техніки. Межа вандалізму – впритул обораний гранітний пам'ятний знак, встановлений як символ існування хутора. Все мало землі нинішнім скоробагатькам, не зупиняються навіть перед переорюванням людської пам'яті та святих покійних душ…” – йдеться у зверненні депутата Глобинської районної ради Василя Вакуленка до редакції “Зорі Полтавщини”. З проханням втрутитися у ситуацію, що спричинила порушення природоохоронного законодавства, депутат звернувся також до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області.
Як вдалося з'ясувати, земельна ділянка площею 103,4 га на території Василівської сільської ради була передана в оренду ТОВ “Агрофірма “Василівська” згідно з розпорядженням голови Семенівської райдержадміністрації №243 від 8 травня 2009 року. Згідно з договором оренди 58,5 га сіножатей і 44,9 га пасовищ передавалися для ведення сільськогосподарського товарного виробництва за умови збереження цільового призначення. Однак землі, що споконвіку були сіножатями та пасовищами, зі зростаючими там рідкісними рослинами, новоспечений орендар, не довго думаючи… розорав. При цьому процедура переведення сіножатей і пасовищ у рільні землі дотримана не була. Більше того, виявилось, що понад дві третини розораної території знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення “Кривенківський”.
Однак у Семенівській райдержадміністрації заперечують, що в користування надавалася земля саме на території заказника, оскільки межі останнього взагалі не винесені в натуру.
– Договір укладався на оренду сіножатей і пасовищ, а сінокосіння навіть на території заказника дозволяється, – говорить голова Семенівської райдержадміністрації Григорій Пипич. – Однак у даному випадку орендар порушив умови договору, фактично самовільно змінивши цільове призначення земель. Тому розпорядження про надання земельних ділянок ТОВ “АФ “Василівська” було скасовано.
Натомість фахівці державної екологічної інспекції впевнені, що саме Семенівська райдержадміністрація спровокувала дане порушення, уклавши договір оренди з товариством.
– Згідно із законодавством допускається обмежене користування землями природно-заповідного фонду, воно здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів (лімітів), – пояснює начальник відділу екологічного контролю за використанням та охороною земель і надр державної екологічної інспекції в Полтавській області Микола Шевченко. – Ці землі використовуються таким чином, щоб не порушити екосистему і не нанести шкоди об'єкту природно-заповідного фонду. Тобто дозволяється лише використання певного природного ресурсу. Як правило, це сінокосіння чи випасання худоби. А щоб перевести ці землі в ріллю, необхідно розробити відповідну землевпорядну документацію, чого в даному випадку зроблено не було. Виходить, просто захотіли розорати – і розорали, грубо порушивши тим самим вимоги ст. 96 Земельного кодексу України. Але порушення допустило не тільки сільгосппідприємство. Низку законів порушила й райдержадміністрація при наданні земельної ділянки в користування ТОВ “АФ “Василівська”, а саме – вимоги ст. 9 Закону України “Про природно-заповідний фонд”, ст.123 Земельного кодексу України. Крім того, вимоги ст.124 Земельного кодексу України при передачі земельної ділянки в оренду ТОВ “АФ “Василівська” без проведення земельних торгів.
– Законодавчо визначено, що землі державної і комунальної власності передаються лише з аукціону, – пояснює завідуючий сектором Держземінспекції відділу Держкомзему в Семенівському районі Олександр Приходько. – Але відповідний механізм їх проведення не розроблений. У нашому районі доволі великі площі природно-заповідного фонду – шістнадцять об'єктів, до яких включено пасовища й сіножаті. І надання цих земель в оренду дало б можливість отримувати додаткові надходження до бюджетів сільських рад. Але звісно, що розорювати їх при цьому не можна.
Не заповідною територією, а землями, що “гуляли”, вважає ділянки, надані в оренду агрофірмі, Василівський сільський голова Олександр Гетьман. Трохи дивним здається й те, що бажання встановити межі ландшафтного заказника в натурі виникло у сільського голови лише після того, як депутат Глобинської районної ради Василь Вакуленко почав бити на сполох і звертатися в усі інстанції, щоби припинити знищення унікального куточка природи.
– Луки, які розорало ТОВ “АФ “Василівська”, – це землі запасу сільської ради, пасовища і сіножаті, які ніколи не використовувались через віддаленість від села. Тож краще було віддати їх в оренду й отримувати додаткову копійку в сільський бюджет, – говорить Олександр Гетьман. – До ландшафтного заказника “Кривенківський” вони не входять. А оскільки межі заказника в натуру не винесені, межових знаків немає, то й порушення природоохоронного законодавства з боку сільгосппідприємства немає. Коли заказник створювався, було прийняте лише положення про нього, картографічний матеріал відсутній. Нещодавно ми вже подали запит на фінансування винесення меж заказника в натуру з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, щоби раз і назавжди вирішити це питання. Але всі першоджерела надає сільська рада, тож де кілочок заб'ємо – там і буде…
Своєрідну “державницьку” позицію Василівського сільського голови не розділяють фахівці управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області. Вони наочно продемонстрували картографічний матеріал, що додавався до охоронних зобов'язань ще при створенні ландшафтного заказника “Кривенківський” у 1994 році. На планах із відповідними підписами та печатками чітко визначені межі заказника, які, на жаль, дають уявлення й про те, що нині дві третини його території розорані.
– Положенням “Про ландшафтний заказник місцевого значення “Кривенківський” передбачено режим та охорону території, зокрема, забороняється знищення та зміна рослинного покриву, розорювання та залуження земельних ділянок, – говорить начальник відділу екологічного контролю за використанням та охороною земель і надр державної екологічної інспекції в Полтавській області Микола Шевченко. – За шкоду, заподіяну природним комплексам, ТОВ “АФ “Василівська” нараховано орієнтовну шкоду в розмірі 1 млн 554 тис. грн із розрахунку по 20 тис. грн за кожен гектар. Крім того, згідно із законодавством користувач, який наніс шкоду, зобов'язаний привести земельну ділянку до попереднього стану. Однак уся цінність “Кривенківського” й полягала саме в ландшафті – природний травостій, сформований століттями, на превеликий жаль, втрачений безповоротно. Відновити цю екосистему вже неможливо, навіть якщо провести комплекс робіт із посівом тих дикоростучих рослин, які там були. Фактично на цій унікальній ділянці первинного степу можна поставити хрест…
Відтак мало що змін
илося з радянських часів на колишньому хуторі Кривенки. Як і десятиріччя тому, хрести недолугої політики та недалекоглядного господарювання – чи не єдиний спадок, який ми вкотре залишаємо нашим нащадкам.
Та причини численних порушень законодавства на землях природно-заповідного фонду слід шукати не тільки в діях окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання. Як це не дивно, але “міна уповільненої дії” закладена в самому механізмі заповідання, який дозволяє органам влади приймати рішення про створення того чи іншого природоохоронного об'єкта без попереднього інструментального встановлення його меж та винесення їх в натуру.
Як наслідок, у судових справах за фактами порушення охоронного режиму заповідних територій перемагає проста селянська істина: немає межі – немає й порушення. Відсутність чітко визначених меж сприяє і спробам “ревізії” конкретних земельних ділянок на предмет їх входження до складу природно-заповідного фонду. Але, на щастя, останні зміни в законодавстві поклали край такій вакханалії. Зокрема, в ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд” зі змінами зазначається: “До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду”.