Найбільше роботи у цей період у парниках і теплицях. Із настанням перших теплих днів їх треба очистити від снігу й льоду, полагодити, продезінфікувати 10-відсотковим розчином каустичної соди (якщо не зробили цього восени). Для обігріву парника у заздалегідь вириту яму закладають гній (кінський) або інше біопаливо, наприклад, компост із деревного листя чи органічних відходів. Під час переробки його мікроорганізмами виділяється тепло. Так, якщо минулорічне опале листя змішати з коров'яком чи свинячим гноєм, то в процесі переробки бактеріями воно розігріється до 50 оС.
Гній можна розігрівати й штучно, до сухого додаючи вологий, сухий при цьому зволожуючи гарячою водою. Ще краще в середину гнойової купи влити кілька відер окропу і одразу накрити її солом'яними матами. Гній можна використовувати як біопаливо, коли температура всередині купи підніметься до 50–55 оC. Його акуратно складають шарами й злегка ущільнюють. При цьому на низ, в яму, треба покласти холодний гній, а зверху – гарячіший.  Перегорілий (сірий) гній як біопаливо не використовують. Гній, що добре "горить," протягом 3–5 днів сильно осідає. Зверху його присипають деревним попелом і обов'язково при-кривають шаром тирси чи торф'яної крихти товщиною 4–5 см. Після цього купу присипають шаром парникового грунту завтовшки 10–20 см і зверху розміщають ящики із розсадою.
При закладанні гною в парник відстань між його поверхнею й парниковими рамами не повинна бути більшою 7–8 см. Із часом біопаливо просідатиме, звільняючи місце для росту розсади.
У випадку, якщо немає можливості обігрівати парник за допомогою біопалива, використовують сонячний обігрів. У цьому разі його розміщають на сонячній ділянці із родючим перегнійним грунтом.
Для захисту парника від холоду його при-
кривають старим одягом, простирадлами, матами з мішковини, заповненими соломою, або з паперових мішків, у які зазвичай фасують цемент. Вони не пропускають вологу і добре утримують тепло. Зшиті з таких мішків мати так само надійні, як і солом'яні.
Триває висів на розсаду насіння овочевих культур для вирощування у відкритому грунті – перцю, огірків, помідорів, баклажанів, капусти. В цей же час пікірують сіянці, які почали вирощувати в лютому.
За 35–45 днів до садіння картоплі бульби треба винести на світло (але не під прямі сонячні промені) і тримати при температурі не вище 18 оС.
Сад. При встановленні денної плюсової температури садівники проводять санітарне і формуюче обрізування плодових дерев і ягідних чагарників. Здорові й сильні пагони дерев, які довелося обрізати, можна використати для щеплень, а ягідників – для укорінення. Зберігати живці треба у вологому піску в приміщенні з невисокою температурою. У цей же час обрізають і декоративні рослини, зокрема спирею японську, будлею Давида, гортензію тощо, а також живопліт. У зимових укриттях троянд й інших рослин роблять отвори для провітрювання, щоб попередити випрівання при різкому підвищенні температури. Коли встановиться тепла погода й розтане сніг, укриття з кущів можна зняти. Але при цьому не треба  поспішати з розгортанням грунту, нагорнутого під кущі.
Щоб не допустити вигорання хвойних рослин під променями яскравого весняного сонця, що відбиваються від снігу, їх необхідно притінити нетканим матеріалом чи загородити від сонця фанерними щитами.
У пору інтенсивного танення снігу треба подбати про відведення талої води від квітника, посадок цибулинних рослин, малини, суниці.
Квітник. Розсаду квітів, посіяних у лютому, пікірують у торф'яні горщечки у стадії двох справжніх листків.
Настав час приділити особливу увагу кімнатним рослинам, які почали інтенсивно рости. Треба збільшити їх полив і підживлення, використовуючи при цьому здебільшого азотні добрива, які стимулюють активний ріст і цвітіння більшості рослин. Якщо взимку стебла гібіскусу, пеларгонії, традесканції надміру витягнулися, їх слід вкоротити на 1/3 довжини.