Програма реформування й розвитку житлово-комунального господарства

– Народному депутату України Олексан
дру Попову завдяки його енергії й зусиллям вдалося пройти всю процедуру, щоб цей законопроект ухвалила Верховна Рада, – відзначив Олександр Удовіченко. – Ми намагалися системно працювати, щоб продовжити реформування важливої галузі, яка опинилася у важких умовах. Запитання, які надійшли на нашу прес-конференцію через Інтернет, свідчать про те, що людей дуже хвилює ця тема.
– Одна з найбільш серйозних проблем
у державі – це стан житлово-комунальної сфери і перспектива розвитку галузі, – наголосив Олександр Попов. – За останні два роки ситуація в галузі погіршується. Торік ЖКГ зазнало 1,6 мільярда гривень збитків. Борг за спожиті енергоносії величезний – понад 8 мільярдів гривень. Це свідчить про необхідність коригування державної політики. Населення відчуває її наслідки: у минулому році тарифи на комунальні послуги зросли майже на 30 відсотків, у поточному, в середньому по Україні, – ще на 10 відсотків. Думаю, загалом у цьому році ріст інфляції у сфері ЖКГ становитиме близько 30 відсотків. Мешканці багатьох міст не мають взимку належних послуг із теплопостачання. Також актуальне питання – чи буде влітку гаряча вода. Це проблема не муніципалітетів, а нині існуючої негативної державної політики. Над її змінами ми почали працювати ще у 2007 році, коли створили Міністерство з питань ЖКГ. І ось через 2 роки парламент проголосував за нову редакцію нашого законопроекту. Прийняті зміни до програми – це фактично нова редакція закону, що говорить про політику держави до 2014 року.
– Хочу сказати, – підкреслив далі народний депутат, – що, незважаючи на різні думки з боку уряду і Партії регіонів, у результаті ми відстояли головні моменти, які вважали за необхідне закріпити в інтересах населення країни. Законопроект, поданий Кабміном, практично всі питання, пов’язані з вирішенням проблем ЖКГ, перекладав би у разі його прийняття на населення майже без державної підтримки. Але ми добре знаємо, що обладнання, мережі й технології 1970–1980-х років потребують значних капіталовкладень, і розраховувати на те, що гроші на проведення таких робіт можна отримати, збільшуючи тарифи, було б утопією. Наша позиція така: держава має взяти на себе левову частку фінансування і продумати реалізацію проектів, які залучать кошти з інших джерел, зацікавлених у розвитку галузі, – це і муніципалітет, і приватний бізнес. Тут кілька напрямків: держава ініціює допомогу власникам квартир (95% житлового фонду приватизовано) в експлуатації будинків. Поставити будинкові лічильники, запровадити енергозбереження, відремонтувати покрівлі за умови, що на цих об’єктах будуть створені об’єднання співвласників багатоквартирних будинків або інші форми участі мешканців в експлуатації житлового фонду. Створивши об’єднання за участю мешканців, ми матимемо самостійні юридичні особи, яким можна надавати комунальні послуги. З’явиться конкуренція, і люди обиратимуть собі партнерів – у кого краще й дешевше. Держава мотивує підтримку: якщо ви ефективно управляєте, самі вирішуєте, які роботи треба виконати і яку ціну платити, в таких умовах держава дає додаткові асигнування. Приєднуються муніципалітети, і загальний обсяг інвестицій за 5 років визначений у розмірі 10 мільярдів гривень. Наступний напрямок – оновлення основних фондів комунальних підприємств, впровадження енергозберігаючих технологій. У деяких містах втрати, приміром, води на шляху до споживача досягають 70 відсотків – ніяка економіка цього не витримає. Понад 10 мільярдів гривень – кошти, що будуть спрямовані винятково на технічне переоснащення галузі.
І третє – 3 мільярди 200 мільйонів гривень виділяється для вирішення проблем малих міст і райцентрів. Вони братимуть участь у вже названих програмах, а також матимуть додаткове фінансування. Адже сьогодні бюджети цих міст практично позбавлені можливості проводити якусь інвестиційну діяльність. Програма побудована так, що кошти не отримують усі однаково. Їх одержують ті, хто виявляє ініціативу. Якщо в невеликому місті є чітке розуміння, яка стратегія розвитку, приміром, водопровідно-каналізаційного господарства на 10 років, виписані стратегічні плани, то при такому підході держава бере на себе фінансування проекту. Інша умова – участь місцевої влади у цьому процесі. З 2010 року вводиться 1 процент дольової участі з боку місцевих бюджетів, з 2013–2014 років частка збільшується.
Загалом, на думку народного депутата України Олександра Попова, цей законопроект – один із небагатьох, який справді можна назвати антикризовим. Його реалізація дасть змогу, крім державних бюджетних асигнувань, залучити 50–60 мільярдів гривень інвестицій у сферу ЖКГ з різних джерел. Це означає, що будуть створені сотні тисяч нових робочих місць, задіяні вітчизняні підприємства та будівельні організації.
Олександр Попов і Олександр Удовіченко відповіли на запитання журналістів та Інтернет-користувачів.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.