– Відповідно до українського законодавства усі знахідки шведські археологи залишили у Полтаві, – говорить Олег Безверхній. – Координати кожної знахідки визначалися з високою точністю за допомогою супутникової навігаційної системи GPS. Завдяки цьому було складено електронну карту, яка дозволила зробити висновки щодо розташування військ та укріплень під час битви, а також знайти місця, де супротивники завдали один одному найбільших втрат.
– Що вдалося встановити групі шведських науковців?
– Передусім більш-менш точне знаходження декількох фортифікаційних об'єктів на полі Полтавської битви. Дані, отримані за допомогою георадара, показали чіткі контури одного з редутів. Після закінчення археологічних досліджень поля Полтавської битви буде видана книга і зроблений документальний фільм одним із каналів шведського телебачення. Саме тому під час роботи групи у Полтаві з нею постійно знаходився оператор шведського телебачення.
– Якою шведи бачать свою участь у відзначенні 300-річчя Полтавської битви?
– Шведи вважають, що через організацію наукових семінарів, конференцій, видання відповідної історичної літератури, встановлення зв'язків між шведськими і українськими музеями і архівами Швеція могла б зробити свій внесок у відзначення цієї події. Останнім часом їх дуже хвилює надзвичайна політизація усього, що пов'язане з вирішальною битвою Північної війни і участю в ній українського гетьмана Івана Мазепи. Тому шведи докладають усіх зусиль, аби не бути втягнутими в будь-які політичні дискусії, і концентрують свою увагу на суто військовому боці питання.
– Яка головна мета таких конференцій, зокрема і тієї, в якій Ви взяли участь?
– Метою подібних конференцій у Швеції є перш за все спроба з'ясувати хід тих чи інших подій на підставі аналізу архівних документів та результатів сучасних наукових досліджень. Подібні заходи на 100 відсотків мають наукове спрямування. Дискусії завжди проходять жваво, при цьому шведи з повагою ставляться до думки будь-кого з учасників конференції. На таких конференціях наукові звання не відіграють ніякої ролі, головним є накопичений науковий досвід та видані роботи. Тому молодий учений-історик завжди почувається комфортно у компанії сивочолих досвідчених "зубрів" військової історії. Однією з проблем, яка певною мірою обмежує участь українських і російських істориків у міжнародних конференціях, є мовна. Послуги перекладачів у Швеції коштують дуже дорого. І тому найбільш бажаним є варіант, коли запрошений може вільно спілкуватися англійською або шведською мовою.
– А як у Швеції сприйняли ідею встановлення пам'ятника шведському королю Карлу ХІІ на полі Полтавської битви?
– З точки зору шведів, це – дуже делікатне питання, яке вимагає відповідних консультацій і не може, на їхню думку, вирішуватись у односторонньому порядку.
– Які перспективи співробітництва шведських і полтавських науковців?
– Товариство військової історії Швеції хотіло б установити тісніші стосунки з науковцями музею -заповідника "Поле Полтавської битви". Шведи щиро бажають допомогти у покращенні експозиції музею напередодні 300-річчя битви. Влітку нинішнього року кілька груп цього товариства збираються відвідати Полтаву, аби вшанувати пам'ять полеглих співвітчизників.
“Зоря Полтавщини”, 6 стор., 11_02_09.