Фермерувати Ярослав Савченко починав із 15 га землі, поступово збільшуючи орний клин, який нині перевищує 100 га. Коли ж сільськогосподарське ТОВ імені Калініна розвалилось остаточно, близько чотирьох десятків його членів віддали свої земельні та майнові паї в оренду ПАФ “Подоляка”, а 14 – відділилися, щоб господарювати одноосібно. Серед іншого в рахунок майнових паїв їм (14 особам) дісталося приміщення вівцеферми, яку згодом перетворили на зерносклад.
Вісім із одноосібників здали своє майно та земельні паї в оренду фермеру Ярославу Савченку (ФГ “Мрія”), решта – фермеру Михайлові Остапчуку. З часом Я. Савченко запропонував пайовикам викупити в них майно (частину вівцеферми) за 70% його вартості (фактично викупив за 100%). Декотрі погодилися, але частина господарів завагалася, підшукуючи, кому б продати свій пай дорожче. І такого господарника знайшли в особі засновника приватної агрофірми Олександра Подоляки. Відтак комора для зберігання зерна з кінця 2007 року вже належить трьом власникам – Я.Савченку, М.Остапчуку, О.Подоляці, до того ж, у кожного з них є активів рівно на третину зазначеного приміщення. Однак варто додати, що юридично цей розподіл не відбувся, тож документів бюро технічної інвентаризації, де б було винесено в натуру частину комори кожного із власників, немає. На зберіганні тут перебувало зерно М.Остапчука, ще 5 тонн, що належать Байрацькій школі, і більше 100 т – Я.Савченку.
Вівторок 25 березня не віщував нічого лихого. Та несподівано Михайло Остапчук запримітив на даху зерноскладу (а він живе поряд) кількох людей.
Розповідає Галина Савченко: “Підійшовши ближче, він побачив, що четверо підлітків зривають шифер із даху зерноскладу саме над тією його частиною, де зберігалося збіжжя Я.Савченка. За лічені хвилини до комори підійшла я з чоловіком, викликали дільничного міліціонера Володимира Завадського. Сюди ж прибули директор школи Любов Чуб, секретар сільської ради Лідія Павленко та Микола Пастушенко. Я попередила хлопців про відповідальність за скоєне, і вони почали накривати дах уже зірваними листами шиферу. Коли ж усі розійшлися, приїхав О.Подоляка й змусив підлітків завершити розбирання даху”.
Повторю, що це сталося у вівторок, 25 березня. Навряд чи можна уявити морально-психологічний стан сім’ї Ярослава й Галини Савченків, адже навіть невеликий дощик міг звести нанівець нелегку хліборобську працю, потрібно було терміново шукати місце для зберігання зерна, адже пролітав сніжок, що змінювався дощем і не обіцяв нічого хорошого.
… День і ніч 27 березня Савченки перевозили своє збіжжя. Частина ще залишилася в злополучній коморі, тож його накрили плівкою.
– Зерно – це мої оборотні кошти, і якби воно потрапило під дощ, я був би банкрутом. Адже я від держави нічого не приховую. Все, що вирощує ФГ “Мрія”, обліковується й оподатковується, – зазначив фермер Ярослав Савченко. – До того ж продавати збіжжя зараз немає часу, треба закривати вологу й сіяти – земля нині дуже швидко висихає, згаяних днів потім не надолужиш. Комора для зберігання зерна – колективна власність, тож що з нею робити – треба вирішувати на загальних зборах співвласників, а не одноосібно…
P.S. Поки матеріал готувався до друку, з с. Байрак (Диканський район) повідомили про те, що там почалися (нібито планові) перевірки економічної діяльності Байрацької загальноосвітньої школи та фермерського господарства Михайла Остапчука.
Вісім із одноосібників здали своє майно та земельні паї в оренду фермеру Ярославу Савченку (ФГ “Мрія”), решта – фермеру Михайлові Остапчуку. З часом Я. Савченко запропонував пайовикам викупити в них майно (частину вівцеферми) за 70% його вартості (фактично викупив за 100%). Декотрі погодилися, але частина господарів завагалася, підшукуючи, кому б продати свій пай дорожче. І такого господарника знайшли в особі засновника приватної агрофірми Олександра Подоляки. Відтак комора для зберігання зерна з кінця 2007 року вже належить трьом власникам – Я.Савченку, М.Остапчуку, О.Подоляці, до того ж, у кожного з них є активів рівно на третину зазначеного приміщення. Однак варто додати, що юридично цей розподіл не відбувся, тож документів бюро технічної інвентаризації, де б було винесено в натуру частину комори кожного із власників, немає. На зберіганні тут перебувало зерно М.Остапчука, ще 5 тонн, що належать Байрацькій школі, і більше 100 т – Я.Савченку.
Вівторок 25 березня не віщував нічого лихого. Та несподівано Михайло Остапчук запримітив на даху зерноскладу (а він живе поряд) кількох людей.
Розповідає Галина Савченко: “Підійшовши ближче, він побачив, що четверо підлітків зривають шифер із даху зерноскладу саме над тією його частиною, де зберігалося збіжжя Я.Савченка. За лічені хвилини до комори підійшла я з чоловіком, викликали дільничного міліціонера Володимира Завадського. Сюди ж прибули директор школи Любов Чуб, секретар сільської ради Лідія Павленко та Микола Пастушенко. Я попередила хлопців про відповідальність за скоєне, і вони почали накривати дах уже зірваними листами шиферу. Коли ж усі розійшлися, приїхав О.Подоляка й змусив підлітків завершити розбирання даху”.
Повторю, що це сталося у вівторок, 25 березня. Навряд чи можна уявити морально-психологічний стан сім’ї Ярослава й Галини Савченків, адже навіть невеликий дощик міг звести нанівець нелегку хліборобську працю, потрібно було терміново шукати місце для зберігання зерна, адже пролітав сніжок, що змінювався дощем і не обіцяв нічого хорошого.
… День і ніч 27 березня Савченки перевозили своє збіжжя. Частина ще залишилася в злополучній коморі, тож його накрили плівкою.
– Зерно – це мої оборотні кошти, і якби воно потрапило під дощ, я був би банкрутом. Адже я від держави нічого не приховую. Все, що вирощує ФГ “Мрія”, обліковується й оподатковується, – зазначив фермер Ярослав Савченко. – До того ж продавати збіжжя зараз немає часу, треба закривати вологу й сіяти – земля нині дуже швидко висихає, згаяних днів потім не надолужиш. Комора для зберігання зерна – колективна власність, тож що з нею робити – треба вирішувати на загальних зборах співвласників, а не одноосібно…
P.S. Поки матеріал готувався до друку, з с. Байрак (Диканський район) повідомили про те, що там почалися (нібито планові) перевірки економічної діяльності Байрацької загальноосвітньої школи та фермерського господарства Михайла Остапчука.
Рубрика: 
