Про життєвий шлях покійного читачі вже знають. Ми ж розповімо про події, які передували церемонії захоронення. Позаяк у Лубнах навколо них розповсюджуються найрізноманітніші чутки. Нехай простить нам Анатолій Миколайович за те, що тривожимо його пам'ять, але заради істини це потрібно живим. І насамперед – його друзям і колегам, котрі обурені тим, що відбувалося напередодні похорону.
Голова постійної комісії Лубенської районної ради з питань будівництва, транспорту та зв'язку Григорій Тягло:
– На старому кладовищі похована мати Соболєва, поруч є місце ще для однієї могили. Вся ця площа обнесена огорожею. Але дозволу на поховання у Лубенському міськвиконкомі не дали. Це ж якесь блюзнірство – не давати ховати людину поруч із матір'ю! Оскільки ритуальним службам заборонили займатися похороном, ми знайшли у селі людей, які викопали яму. Ритуальна машина приїхала з Кременчука, оркестр – з Оржиці. Копали яму ввечері, коли стемніло, щоб ніхто не завадив. Десь о 23-ій годині телефонує син Соболєва і плаче. Йому хтось повідомив, що яму засипали. Я подзвонив заступнику начальника житлово-комунального господарства облдержадміністрації Василю Плужнику. Коли приїхали з ним вночі на цвинтар, то на воротях висів великий амбарний замок, який ми потім зрізали "болгаркою". Знову запросили копачів, які яму вичистили від засипаного піску. О 8-й ранку приїхав виконуючий обов'язки міністра житлово-комунального господарства України Олександр Попов. На ворота він повісив свій замок.
На похороні було багато людей. Правда, з міськвиконкому, окрім невеликої групи депутатів, вшанувати пам'ять покійного так ніхто і не прийшов. Хоча 80 відсотків співробітників нинішнього апарату виконавчого комітету працювали і тоді, коли міським головою був Соболєв.
Міський голова Лубен Василь Коряк:
– У Лубнах два цвинтарі – старий і новий. Згідно з відповідними нормативами могили не повинні бути ближче, ніж за 500 метрів до житлових будинків. Могили ж наблизилися до приватного сектора на 300 метрів. Рік тому виконком прийняв рішення заборонити поховання на старому кладовищі. Помер Соболєв. До мене звернулися депутати-комуністи, запропонували встановити труну в приміщенні виконкому.
Кажу: про що мова? Ви хочете, щоб усе місто оплакувало 1-го секретаря Компартії?.. Багато він поганого зробив… Я категоричний противник того, що про мертвих треба говорити або хороше, або нічого. Я кажу і про мертвих, і про живих правду.
Якби помер навіть діючий мер, то встановлювати тут гроб – гріх, тут ходять живі люди. Я сказав, що позачергове засідання виконкому не скликатиму, обдзвонив його членів і дізнався їхню думку. Я чорнобильцям і афганцям відмовляв. А тут – комуністу, тільки й того, що був першим секретарем. Скажуть: рука руку миє, влада вся однакова.
Їм дуже потрібен був скандал. Вони думали, що я викличу своїх прихильників, загородимо машинами, не будемо пускати. Ні, кажу, хай ідуть, ламають ворота. Вони прийшли, ворота, правда, були відчинені, поховали незаконно. Жодних перешкод абсолютно не було. Якщо б я хотів, КамАЗи були б за 2 км, я б людей вивів, які мене обрали. У мене є муніципальна міліція, тільки кликнув би – не пустили б. Але ми не пішли на провокації, бо влада повинна бути відповідальною.
До мене буквально сьогодні вранці прийшли люди і кажуть: ми знесемо пам'ятник Соболєву, якщо він там стоятиме. Ми ж не давали дозволу. Що це таке? Я сказав мешканцям вулиць, які живуть біля старого цвинтаря, щоб створювали загони самооборони.
Від редакції. Сподіваємося, читачі самі зроблять відповідні висновки із коментарів про події, які передували похованню Анатолія Миколайовича Соболєва, передусім, не комуніста і колишнього керівника Лубен, а людини і християнина. Врешті-решт, рано чи пізно всі ми підемо у вічність, для якої не існує ідеологій і ворогів. З точки зору вічності мають сенс лише людяність і пам'ять.
Голова постійної комісії Лубенської районної ради з питань будівництва, транспорту та зв'язку Григорій Тягло:
– На старому кладовищі похована мати Соболєва, поруч є місце ще для однієї могили. Вся ця площа обнесена огорожею. Але дозволу на поховання у Лубенському міськвиконкомі не дали. Це ж якесь блюзнірство – не давати ховати людину поруч із матір'ю! Оскільки ритуальним службам заборонили займатися похороном, ми знайшли у селі людей, які викопали яму. Ритуальна машина приїхала з Кременчука, оркестр – з Оржиці. Копали яму ввечері, коли стемніло, щоб ніхто не завадив. Десь о 23-ій годині телефонує син Соболєва і плаче. Йому хтось повідомив, що яму засипали. Я подзвонив заступнику начальника житлово-комунального господарства облдержадміністрації Василю Плужнику. Коли приїхали з ним вночі на цвинтар, то на воротях висів великий амбарний замок, який ми потім зрізали "болгаркою". Знову запросили копачів, які яму вичистили від засипаного піску. О 8-й ранку приїхав виконуючий обов'язки міністра житлово-комунального господарства України Олександр Попов. На ворота він повісив свій замок.
На похороні було багато людей. Правда, з міськвиконкому, окрім невеликої групи депутатів, вшанувати пам'ять покійного так ніхто і не прийшов. Хоча 80 відсотків співробітників нинішнього апарату виконавчого комітету працювали і тоді, коли міським головою був Соболєв.
Міський голова Лубен Василь Коряк:
– У Лубнах два цвинтарі – старий і новий. Згідно з відповідними нормативами могили не повинні бути ближче, ніж за 500 метрів до житлових будинків. Могили ж наблизилися до приватного сектора на 300 метрів. Рік тому виконком прийняв рішення заборонити поховання на старому кладовищі. Помер Соболєв. До мене звернулися депутати-комуністи, запропонували встановити труну в приміщенні виконкому.
Кажу: про що мова? Ви хочете, щоб усе місто оплакувало 1-го секретаря Компартії?.. Багато він поганого зробив… Я категоричний противник того, що про мертвих треба говорити або хороше, або нічого. Я кажу і про мертвих, і про живих правду.
Якби помер навіть діючий мер, то встановлювати тут гроб – гріх, тут ходять живі люди. Я сказав, що позачергове засідання виконкому не скликатиму, обдзвонив його членів і дізнався їхню думку. Я чорнобильцям і афганцям відмовляв. А тут – комуністу, тільки й того, що був першим секретарем. Скажуть: рука руку миє, влада вся однакова.
Їм дуже потрібен був скандал. Вони думали, що я викличу своїх прихильників, загородимо машинами, не будемо пускати. Ні, кажу, хай ідуть, ламають ворота. Вони прийшли, ворота, правда, були відчинені, поховали незаконно. Жодних перешкод абсолютно не було. Якщо б я хотів, КамАЗи були б за 2 км, я б людей вивів, які мене обрали. У мене є муніципальна міліція, тільки кликнув би – не пустили б. Але ми не пішли на провокації, бо влада повинна бути відповідальною.
До мене буквально сьогодні вранці прийшли люди і кажуть: ми знесемо пам'ятник Соболєву, якщо він там стоятиме. Ми ж не давали дозволу. Що це таке? Я сказав мешканцям вулиць, які живуть біля старого цвинтаря, щоб створювали загони самооборони.
Від редакції. Сподіваємося, читачі самі зроблять відповідні висновки із коментарів про події, які передували похованню Анатолія Миколайовича Соболєва, передусім, не комуніста і колишнього керівника Лубен, а людини і християнина. Врешті-решт, рано чи пізно всі ми підемо у вічність, для якої не існує ідеологій і ворогів. З точки зору вічності мають сенс лише людяність і пам'ять.