На вершинах “атомного Евересту” і Кіліманджаро

Журналіст Володимир Костенко написав книжку про творця музики “Маминої вишні”

Нещодавно київське видавництво “Фенікс” при фінансовій підтримці Київської міської ради видрукувало документальну книжку під назвою “Анатолій Пашкевич”, яку написав журналіст-“чорнобилець” Володимир Костенко. Вона про відомого українського композитора – творця незабутніх пісень “Степом, степом…”, “Мамина вишня”, “Тече Дніпро”, “Хата моя, біла хата”…
Журналіста Володимира Костенка і композитора Анатолія Пашкевича багато років пов’язувала в Чернігові щира й вірна дружба. Перед смертю Анатолій Максимович передав саме цьому журналістові весь свій особистий архів. Після тривалої роботи в прес-агентстві Чорнобильської АЕС Володимир Костенко, працюючи вже на Українському радіо, по смерті Анатолія Максимовича Пашкевича почав наполегливо працювати над майбутньою документальною книгою під лаконічною назвою “Анатолій Пашкевич”. Але саме в той період склалася надзвичайно драматична ситуація: Володимир Костенко тяжко захворів (онкологія) і 23 лютого 2013 року помер. Перед смертю він заповів своїй дружині Анні Костенко і радіожурналістці Неллі Даниленко завершити до кінця його книгу про А. М. Пашкевича і випустити її у світ.
І ось нарешті це видання (дуже вдало доповнене майже чотирма десятками документальних фотознімків про творче життя народного артиста, художнього керівника, композитора і диригента знаменитих хорів у різні роки в Житомирі, Черкасах, Києві, Луцьку та в Чернігові) – у руках читачів. Саме в Черкасах у листопаді 1966 року вперше прозвучала відома тепер у всьому світі пісня “Степом, степом…” на слова Миколи Негоди, що стала величним і вічним пам’ятником всім українським матерям, які втратили на війні своїх синів. Цю пісню Черкаський народний хор під керівництвом Анатолія Пашкевича виконував понад 2 тисячі разів у різних країнах світу. Артисти співали українською мовою, але люди різних національностей слухали цей шедевр стоячи, вражені його емоційною глибиною…
Анатолій Пашкевич писав, крім музики, ще й вірші, новели та оповідання. (Вони вийшли у 1994 році окремою книгою “Мамина вишня” у київському видавництві “Веселка”). Найулюбленішим поетом у цього композитора був Василь Симоненко. Саме на його слова була створена пісня під назвою “Синові…” (Частина тексту з вірша “Лебеді материнства”.) Так сталося, що Анатолій Пашкевич помер 8 січня 2005 року, якраз на день народження поета Василя Симоненка, котрий, за словами дружини композитора Тетяни Пашкевич, для її чоловіка “був за рідного брата”. Вони й поховані поруч на одному кладовищі в Черкасах…
Глибоко врізаються у свідомість і в пам’ять слова Анатолія Пашкевича про свою Батьківщину: “Україна – це наші мами, батьки. Україна – це наші могили. Україна – це наші радощі, біди, наша пам’ять. Україна – це весь великий світ!” Врізаються і слова, якими характеризує себе: “Вважаю себе хліборобом, який вирощує хліб, хліб духовний. Стараюся, щоб він був без остюків”.
І насамкінець слова заслуженого працівника культури України Людмили Засенко (дівоче прізвище Кикоть), яка співала у Черкаському народному хорі з 1967 по 1969 роки: “Дійсно, наш незабутній Анатолій Максимович Пашкевич був і залишається у народнопісенній стихії таким авторитетом, як Ньютон у фізиці чи Менделєєв у хімії. А журналіст Володимир Іванович Костенко створив про цього знаменитого композитора-самородка яскраву, глибоку й масштабну документальну книгу. І навіть смерть журналіста-дослідника не зупинила цю складну роботу, бо її завершили і донесли читачам дружина Володимира –  Анна Костенко і його колега – радіожурналістка Неллі Даниленко. Спасибі їм за це!”
Склеїлося так, що з Володимиром Костенком я працював кілька років у прес-агентстві Чорнобильської АЕС. Разом із ним ми першими серед журналістів піднялися 15 серпня 1995 року на дах “саркофага” і в надзвичайно складних умовах провели фотозйомку й зробили диктофонні записи на так званій “Білій плямі”, де спеціалісти Чорнобильського будівельно-монтажного підприємства проводили герметизацію покрівлі об’єкта “Укриття”. Робоча зміна у високих радіаційних полях тривала тоді від 5 до 20 хвилин. Це значно менше, ніж вихід космонавтів за межі корабля у відкритий Космос…
Пізніше, 19 травня 1998 року, ми з Володимиром Костенком у супроводі розвідників-дозиметристів теж першими й останніми серед журналістів піднялися на верхівку вентиляційної труби колишнього 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. (Висота від землі – 150 метрів). Саме тоді спеціалісти Київського акціонерного товариства “Укренергомонтаж” у фантастично складних умовах здійснювали унікальні роботи для зміцнення стійкості вентиляційної труби над “саркофагом”. Висота тієї металевої труби від даху об’єкта “Укриття” – 75 метрів, діаметр – 9 метрів, вага – 330 тонн… Наша розповідь про все побачене і пережите тоді на вершині “атомного Евересту” облетіла півсвіту…
На верхівку вентиляційної труби над “саркофагом” ми з Володимиром Костенком піднялися товаришами, а спустившись вниз на Землю, стали друзями.
На засніжену вершину Кіліманджаро (це найвища гора в далекій Африці) Володимир Костенко піднявся 31 січня 2010 року в складі альпіністської групи, а на Говерлу – найвищу гору України – здійснив одиночне сходження у листопаді 2011 року. І зробив звідти свій останній репортаж для Українського радіо…
Тоді Володимир уже відчував, що вершина Говерли – це його остання четверта висота. Але журналіст помилився, бо останньою – п’ятою – висотою стала для нього не Говерла, а книга “Анатолій Пашкевич”, у яку він вклав усі свої останні сили.
(“Україна молода”).
Від “Зорі Полтавщини”. Володимир Костенко і Неллі Даниленко свого часу працювали на Полтавському обласному радіо.
Світлої пам’яті Володимир Костенко народився в Лубенському районі, закінчив Полтавський педагогічний інститут імені В.Г.Короленка, був активним учасником славетного хору “Калина”. Його перу належать багато блискучих публіцистичних виступів, які публікувалися і на шпальтах “Зорі Полтавщини”.
Спогади про видатного композитора Анатолія Пашкевича, які лягли в основу книги Володимира Костенка, також друкувалися на сторінках нашої газети.

 

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.