Півтисячі артефактів і Гелон з висоти пташиного польоту

На традиційній виставці унікальних археологічних артефактів Більського городища цього разу відвідувачам запропонували майже 500 унікальних знахідок. Найдавніші з них ведуть відлік історії ще з доби неоліту (V–III тисячоліття до н. е.).
Цікавим обрамленням експозиції, як і в попередні роки, стали полотна народного художника України Павла Волика, присвячені “скіфській перлині” й об’єднані піднесеною назвою “Місто Гелон – очима художника”. Виставка відкрилася в Агроекологічному центрі в Котельві при благодійній підтримці Героя України Тетяни Корост.
По краєчку праминулих віків
Наявність у полі зору археологічних артефактів завжди навіює особливі відчуття. Є в них щось від незримої присутності тих людей, яким ці речі належали в незапам’ятні часи. Так було й на виставці в Котельві. Неспішно рухаючись уздовж експозиції, здавалося, що йдеш по краєчку багатьох десятків праминулих століть…
– Зверніть увагу на набір культового посуду, – показує на справді дуже примітні за насичено темним забарвленням і цікавим білим візерунком посудини наш провідник у незвичайній мандрівці, науковий співробітник Комунальної установи “Історико-культурний заповідник “Більськ” Полтавської обласної ради Лариса Цьомкало. – Це – корчага, тобто великий глиняний горщик; ваза-тарілка;  а також культовий черпачок, знайдені полтавськими археологами в 1999 році під час розкопок кургану. На черпачку добре видно восьмипелюсткову зорю алатир – прадавній арійсько-слов’янський сакральний символ, пов’язаний із початком Всесвіту й законами, на яких він тримається. За іншим трактуванням, восьмиструменева зоря символізує сонце. На горщику зображені хвилеподібні лінії і трикутники, які означають воду й родючість, процвітання та достаток. Власне, йдеться про культ землеробства. Знахідки були виявлені в похованні чоловіка та жінки, які, швидше за все, були служителями культу.
Поряд із цими експонатами хизуються довершеністю форм красуні-амфори. Ніби павутина часу на них – зморшки-сліди, які залишилися в результаті відтворення тисячолітніх посудин з віднайдених уламків. Здається, зникни вони – і амфори знову запахнуть оливковою олією і вином, далекою дорогою, що її здолали торговці з Північного Причорномор’я чи Греції.
Наступна загадка – так звані культові хлібці: на вигляд вони справді чимось подібні до добре вимішаного й сформованого господинею у кульку тіста. Утім, дослідники так і не дійшли згоди щодо призначення цих предметів – їх знаходили не тільки в поєднанні з культовими речами, а й у звичайних господарських об’єктах, де вони могли використовуватися як звичайнісінькі підставки для запікання їжі. Відомий дослідник Більського городища (кінець VIII – початок III століть до нашої ери) Борис Шрамко був певен, що дрібнюсінькі дірочки на поверхні цих “хлібців” залишилися від контакту з якимось зерном, певно просом.
– Невеличкі скляні флакони з кольоровими прошарками, висотою лише 8 сантиметрів – це фінікійські арибали, – продовжує Лариса Цьомкало. – На них є “вушка”, за які їх кріпили, щоб носити на поясі чи на грудях. Наповнювати могли ефірною олією. Зверніть увагу також на представлені в експозиції намистинки – вони ніби зовсім непоказні, але оздоблені орнаментом, який відомий з часів Трипілля.
Повноцінну окрему лекцію Лариса Анатоліївна може прочитати біля артефактів, які належать до складових кінської упряжі. Є тут не тільки функціональні деталі, а й різні прикраси із зооморфними мотивами. Тобто, можна пожартувати, що йдеться про своєрідний прообраз “тюнінгу” для засобу пересування, до якого дуже небайдужі власники сучасних сталевих коней.
“Тисяча реліквій – одна історія Котельви”
Серед експонатів більш пізніх часів на виставці представлена верхня частина нагрудного давньоруського двостулкового хреста-релікварія (енколпіона) першої половини ХІІІ століття. Колись в середині нього, між двома стулками, вміщувалася реліквія, пов’язана з мощами зі святих місць, або частинка освяченої просфори. Хрест із позолотою та із зображеннями в центральній частині Богоматері Оранти і чотирма символами євангелістів по бічних кінцях (зверху – Тілець, зліва – Лев, праворуч – Орел, зліва – Ангел). Належати він міг або священнослужителю, або якійсь впливовій у тогочасному суспільстві людині. Є на виставці також скромні натільні хрестики XVII-XIX століть, які оберігали, спасали, наставляли на шлях істинний душі простих смертних. Прикметно, що й енколпіон, і звичайні хрестики передані у фонди Історико-культурного заповідника “Більськ” місцевими жителями, які щороку долучаються до акції “Тисяча реліквій – одна історія Котельви”.
Дуже тепло про небайдужих до історичних цінностей селян відгукується старший науковий співробітник музею археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, провідний науковий співробітник Історико-культурного заповідника “Більськ”, кандидат історичних наук Станіслав Задніков:
– Одного разу місцевий житель, звичайний тракторист, приніс Борису Шрамку дивовижну знахідку. Він був переконаний, що то кришка від чайника ХІХ століття. Побачив її просто коли йшов дорогою, підібрав і вирішив подарувати археологам. Здивуванню і радості Бориса Андрійовича не було меж, адже він відразу зрозумів, що виявлений унікальний артефакт – люстерко скіфської доби. Місцеві жителі мають незаперечні переваги перед археологами, бо ж ми копаємо за сезон лише 100-200 квадратних метрів, а вони обходять кілометри, гектари цих територій. І нерідко саме їхні знахідки дозволяють нам по-новому подивитися на історію, на наше спільне древнє багатство.
Цілком очікувано багато відвідувачів виставки затримувалися біля минулорічної сенсації – золотих артефактів скіфської доби, які були виявлені за участі, зокрема, й Станіслава Заднікова. Розгадували чудернацькі мотиви скіфського зооморфного стилю – на більших золотих бляшках зображені гарненькі гірські козлики. Лишень уявіть, що руки майстра створили цю красу в першій чверті VI століття до нашої ери.
Про всі півтисячі експонатів розповідей не переслухати. Головне ж, як прозвучало на відкритті виставки, щоб відвідувачі вкотре збагнули, настільки древня й невичерпно багата наша історія, що до певної міри ми є продовжувачами, наступниками тих людей, які любили цю землю багато віків тому.
Гелон – очима художника
Таємнича краса Більського городища давно вже спонукає до творчих відкриттів народного художника України, члена Національної спілки художників України, доцента кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного університету імені Юрія Кондратюка Павла Волика. Практика спільних виставок робіт митця та знахідок археологів має свої цікаві традиції. Цього разу Павло Іванович запропонував усім бажаючим подивитися на “скіфську перлину” з висоти пташиного польоту. Реалізувати задум вдалося завдяки одному з односельців-ентузіастів, який піднімає в небо охочих на власному …паратрайку. Це такий літальний апарат з мотором і парашутом.
Творчі польоти-пригоди відбулися минулого літа. Отож, пензель в руці відомого художника не фантазував, а натхненно відтворював відкриті назустріч небу таємниці рідної землі. Вони оповиті райською красою живої природи й ліричним настроєм творця-художника, свободою, яку дає людині споконвічна мрія про крила, і вітром, віку якого немає ліку.
“Погляньте на цю світлу цятку на картині, – показує Павло Іванович на полотно, де над напівхмарним-напівсонячним лісом неначе зійшло біле сонце. – Це зображене місце, де якраз відбуваються розкопки…”
Окрім шести нових робіт, на виставці експонувалися й уже улюблені шанувальниками “більські” картини Павла Волика – із загадковою зажурою курганів і прозорою легкістю небес.
Унікальні артефакти заслуговують на свій музей
На відкритті виставки унікальних археологічних артефактів “Більське городище: сторінками історії” голова Котелевської райдержадміністрації Віктор Колос повідомив, що з нагоди Міжнародного дня музеїв (18 травня) роботу директора Історико-культурного заповідника “Більськ” Ігоря Короста відзначено почесною грамотою. Очільник району розповів також, що невдовзі буде започатковано присвячений популяризації Більського городища етнофестиваль.
Серед тих, хто бажав на урочистостях колективу заповідника реалізувати найамбітніші задуми, була Герой України Тетяна Корост. Попри святковий настрій і вона, й інші гості торкнулися наболілої теми про відсутність у заповідника свого музею, у якому можна було б представити наявні у фондах, фантастичні за цінністю для археологічної науки скарби. Поки що, на жаль, питання щодо надання заповіднику необхідного приміщення залишається у надто затягненому процесі вирішення.
Утім оптимізму Ігорю Коросту, як і ентузіазму, не бракує. Він розповів, що протягом останніх років інтерес українців до історії Більського городища зростає і туристи все частіше приїздять, щоб побачити древнє місто Гелон на свої очі:
– Нам пощастило, що на території району є така відома в світі пам’ятка. Археологічні дослідження на Більському городищі продовжуються уже 110 років. Найбільше радує те, що завдяки підтримці різних наукових фундацій, праці археологів – справжніх фанатів своєї справи, постійно з’являються нові відкриття. Отож, на наших виставках експонуємо не тільки артефакти, виявлені в 1950 – 1970-их, а переважно – знахідки останніх двох-трьох років.
І особливо приємно, що крайнє гучне підтвердження цих слів Ігоря Короста – неспростовно золоте, з дивовижним скіфським зооморфним орнаментом.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”
Фото автора та надані історико-культурним заповідником “Більськ”.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.