Творець – до останнього подиху

Нещодавно виповнилося 130 років від дня народження  видатного українського скульптора, кінорежисера і драматурга Івана Петровича Кавалерідзе. Народився він у 1887 році на хуторі Ладанський Роменського повіту Полтавської губернії (нині – Сумської області). То була людина неймовірної працездатності. Створив безліч скульптурних, художніх, літературних праць.

Життєвий і творчий шлях митця тісно пов’язаний з Полтавщиною – як історичною, так і в теперішніх її межах. Скульптор створив пам’ятники Тарасові Шевченку в Ромнах (1918 рік, тоді у складі Полтавської губернії) та Полтаві (1926), Григорію Сковороді у Лохвиці (1922). Взагалі у творчості Івана Кавалерідзе образ нашого земляка Григорія Сковороди займав одне з чільних місць.
Скульптор згадував: “Рік 1922-й… Лохвиця. Канікули у школі. Вся школа – моя майстерня. Хочу, щоб модель була якомога ближче до образу Сковороди. Пам’ятник душевний…” У березні 1926 року було відкрито пам’ятник Т.Г.Шевченку в Полтаві, в Петровському парку. Харківська газета “Вісті” тоді повідомила: “Всі вулиці біля парку, де встановлено пам’ятник, переповнені були мешканцями Полтави та селянами Полтавської і суміжних округ. Багато селян прибули здалеку, щоб взяти участь у святі”.
З нашим краєм поєднана діяльність Івана Кавалерідзе як кінематографіста. Стрічка “Наталка Полтавка” (1936), перша українська кіноопера, яку знімали на Полтавщині, мала значний успіх у США. Режисер зняв також фільми “Григорій Сковорода” (1958), “Повія” за романом Панаса Мирного (1961) з Людмилою Гурченко в головній ролі.
Івана Петровича пов’язували з Полтавщиною й родинні зв’язки. Його дружиною та вірним помічником була Надія Пилипівна Капельгородська (1904–1984) – дочка відомого полтавського письменника Пилипа Йосиповича Капельгородського, репресованого у 1938 році. Іван Кавалерідзе згадував: “Оголошений ворогом народу і мій тесть – письменник Пилип Капельгородський, який готував російський варіант “Запорожця за Дунаєм”. Щодня дружина й теща годинами вистоювали біля брами полтавської тюрми, очікуючи, доки в них приймуть передачу. Якось вузлик полетів тещі в обличчя. Пояснень не дали…”
Надія Пилипівна була автором сценарію знятої чоловіком картини “Повія”.
Іван Петрович та Надія Пилипівна були у дружніх стосунках із полтавським літературознавцем Петром Ротачем та його дружиною Аллою. Петро Петрович зберіг та передав до Державного архіву Полтавської області кілька листів та листівок Надії Пилипівни особистого характеру. В листівці від 23 грудня 1972 року вона повідомляє: “Ми обоє хворі. І.П. вже 4-й місяць. Настрій поганий, але роботи не кидаємо. Батьків ювілей пройшов тепло і багатолюдно. Книжечку про І.П. дістати неможливо (малий тираж)”.
В короткому листі від 7 жовтня 1972 року читаємо: “В мене дуже хворий Іван Петрович. На місці старої операції відкрилася рана (внутрішня). Я й сама хворіла, але то дрібниці, а з ним справа серйозна…”
Іван Петрович Кавалерідзе прожив довге та плідне життя, був творцем до останнього подиху.

Володимир КОРОТЕНКО,
старший науковий співробітник Державного архіву Полтавської області.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.