“Осіннє рандеву. Друзі, знайомі, замовники і не тільки” – розшифровувати цю назву нової виставки світлин Ганни Грибан буде легко усім полтавцям, хто зайде у відділ мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського. Адже вони швидко впізнають відомих земляків, хіба що здивувавшись, як несподівано авторка  представила їх глядачам. Усе то – люди, з якими доля зводила її на різних етапах життя і творчості, говорить Ганна Петрівна. А вона, засновниця й директор Полтавського видавництва “Дивосвіт”, щоденно спілкується з багатьма замовниками, які зрештою стають і друзями, й колегами, і просто добрими знайомими. Як зазначила, відкриваючи виставку, завідувач відділу мистецтв Галина Вікторова, і з обласною бібліотекою видавництво Ганни Грибан співпрацює вже багато років. І цей їхній перший спільний проект – чудовий подарунок читачам бібліотеки.
Ганна Грибан у першу чергу професійна художниця, лауреат обласних літературно-мистецьких премій імені Панаса Мирного і Володимира Короленка. Нещодавно вона вперше представила полтавцям виставку книжкової графіки, подарувала вже кілька фотовиставок. І ось нові світлини – то також погляд художника у світ сьогодення, такий близький і реальний, бо в ньому ті, хто поруч, – був і є зараз. Ганна Петрівна зазначила, що тут представлено кілька й уже знайомих глядачам портретів – ті з них, які їй самій дуже дорогі. Вона розповіла першим гостям про них – про таку осяйно усміхнену майстриню ляльки-мотанки Наталю Свиридюк, науковців Віктора Самородова й Олену Байрак, про дівчинку з квітами біля річки, дівчинку з чашкою молока. То, як і має бути, якийсь із “зловлених” цікавих моментів у подіях і настроях, що їх вдалося майстрині закарбувати у зупинену мить. Серед нових робіт – портрет нині покійних письменника Миколи Костенка та фотографа Валентина Кожемякіна. Вони не встигли побачити себе у цих світлинах, а присутні на відкритті виставки пом’янули їх хвилиною мовчання.
Кожна з робіт дихає неповторністю. А до назви – “Осіннє рандеву”, – як на мене, найбільше пасує світлина, на якій бачимо Героя України Семена Антонця: сидить замислений чоловік на лаві і розглядає десь на узліссі рясне кленове листя, що сяє золотим килимом, як і все довкола. І наче наслухає мелодію осені. Може, саме вона також звучить із уст художника-бандуриста Івана Новобранця. А ті, хто усміхається з весни і з літа на цих світлинах, мабуть, так само люблять осінь у її красі й радо “прогуляються” в такій приємній, обраній художницею, компанії.

Марія ВІТРИЧ
Журналіст