Щоденний хліб треба заслужити…

Нещодавно на Полтавщині побував на запрошення відомого аграрія, депутата обласної ради Віктора Скочка письменник із Закарпаття Мирослав Дочинець. Він є автором близько двадцяти книг – “Краєвид із жінкою”, “Хліб і шоколад”, “Руки і душа”, “Лис”, “Дорога в небо – до людей”, “Булава і серце”, “Він і вона”, “Місячна роса”, “Вічник”, “Криничар”, “Горянин”, “Світован”, а також книги філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця Діда Ворона “Многії літа. Благії літа”, яку вже давно називають українським народним бестселером.
Проза Мирослава Дочинця перекладалася російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, італійською, англійською, японською мовами, письменник одержав низку літературних премій, у тому числі три міжнародні, а також відзнаку “Золотий письменник України” за найбільші наклади. 2014 року за романи “Криничар” та “Горянин” удостоєний Національної премії України імені Т. Г. Шевченка.
За романами “Лис” та “Вічник” готуються знімати кіно сценаристи з Грузії, Британії, Канади – є наміри зробити фільм не тільки для українців, а й для європейського, світового глядача. “Вічник” уже інсценізовано студентським театром у Лондоні. З ініціативи педагогів підготовлено й видано версії книжок для дітей – “Бранець Чорного Лісу”, “В’язень замку Паланок”, “Напутні дари – для дітвори”.
Як видавець втілює різні видавничі проекти, зокрема опікується серіями книжок “Домінія слова”, “Трава Парнасу”, “Книжкова полиця Вічника”. Допомагає бібліотекам Закарпаття й усієї України літературою.
Про це йшлося на зустрічі із читачами обласної наукової універсальної бібліотеки імені І.П.Котляревського, вже після того, як письменник побував на батьківщині М.В. Гоголя і захоплено розповідав про те. Зустріч була особливо зворушливою, бо до бібліотеки прийшли й приїхали навіть із районів люди, які знають прозу письменника й люблять його книги. Тут вони мали змогу придбати нові твори й почути відповіді на численні свої запитання до пана Мирослава.
А щоб і наші читачі відчули смак його письма, друкуємо кілька порад із книги Мирослава Дочинця “Многії літа. Благії літа”, адже в ній “Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як жити довго в щастi й радостi”.
* * *
“Прислухайся до того, що нам заповідано: “В поті чола будеш їсти хліб свій”. Це не покара, це вимога, припис. Щоденний хліб (їжу) треба заслужити. Кожного дня вчинити якесь зусилля – до поту. Чи то робота, чи швидка хода, біг. З потом вийде недобра сіль і недобрі нерви. Ви помітили, коли ми хворі чи дуже схвильовані, нас обливає потом. Важку роботу немічні можуть замінити постуванням. Та ж поміч.
Навчися бачити довкола все живе і радіти йому – бадилині, дереву, птиці, тварині, землі, небу. Вдивляйся в них добрими очима і з уважним серцем – і відкриються тобі такі знання, які не знайдеш у книгах. І побачиш у них себе – упокореного і оновленого.
Візьми за звичай бодай декілька хвилин всякої пори постояти босоніж на землі. Давай тілу землю, поки вона сама не покликала його.
Шукай нагоди побути біля води. Вона зніме втому, промиє думку. З водою треба говорити, бо й вона говорить до тебе. Щоранку добре облитися водою. Спочатку гарячою – розігріти приспану кров. Потім холодною – закалити жили і нерви, розбудити серце. При цьому проси: “Змий з мене все гріховне, хворобливе, помисливе і лукаве. Дай мені силу, здоров’я і спокій”.
Дослухайся свого серця, і тобі відкриється, для чого тебе “покликано”, в чому міра твого призначення. Може, ти прислужишся одній людині, може, – світові, а може, – Богу.
* * *
До людей будь рівно добрий і уважний. Кожен з них, навіть найпустіший, чогось навчить. Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту.
Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя.
Те, що тобі належне, само дасться. Лише навчися смиренно чекати. Те, що тобі не належить мати, і чекати не слід. Нехай душа буде легкою.
Не вір у забобони, звіздарство, не вдавайся до ворожби. Тримай душу і серце в чистоті.
Коли прикро на душі, треба багато ходити. Краще полем, лісом, над водою. Вода понесе твою журу. Але пам’ятай: найкращий лік для тіла і душі – піст, молитва і робота для рук.
Розпочинай і звершуй день з подяки. А перед відходом до сну довірливо вручай Господу свою душу до нового дня.
* * *
Приймай радощі і знегоди з подякою. Все це – милість Божа. Навіть випробовування. Бог ніколи не посилає більше, ніж ми можемо знести. Що більші випробовування, то більше від тебе хочуть. Через поле смирення прийдеш до тихої води. Благодать буде найвищою тобі заслугою.
У тиху годину сідай у самоті і споглядай світ природи, намагаючись розчинитися в ньому. І серце наллється спокоєм.
Кожна ранкова зоря для мене є ніби новим життям. Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло, набуте знання, якесь добре зусилля над собою. Так за роки, десятиліття я перекраяв себе заново, зародив у собі нову людину. Хоча замолоду не було гріха, який би мене не обтяжував.
Нині я раджу тим, хто курить, п’є, гуляє, лихословить, вдається до грошових ігор, – не впадайте у відчай. Досить викорінити один порок, а інші десять зникнуть. Лише прислухайтесь до своєї душі. Усі добрі закони записані там…”

Ольга СЕМЕНЧЕНКО
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.