Щедрим на церковні урочистості є для православних вірян 14 серпня. Цього дня відзначається свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, свято Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці, вшановується пам’ять семи мучеників Маккавеїв, матері їхньої Соломонії і вчителя їхнього Єлеазара, а також починається Успенський піст.
Свято вшанування Хреста Господнього прийшло до нас із Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ століття. У Константинополі Чесне Древо Хреста переносили з імператорського палацу до храму Святої Софії. Потім святиню носили протягом двох тижнів містом, щоб подолати хвороби, очистити місто від лиха і зла. За допомогою хреста освячували воду. Звершуючи літії, подавали Чесний Хрест народу для поклоніння. 27 серпня він знову повертався до царських палат.
У наш час напередодні великого свята, 13 серпня, у храмах відбувається Всенічне Бдіння, під час якого Хрест виноситься на середину храму для поклоніння. У день свята справляється Божественна Літургія.
Також на 14 серпня припадає свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi. Воно було встановлене в XII столітті з нагоди знамень від святих образів під час битв грецького царя Мануїла (1143–1180) з сарацинами і князя Андрія Боголюбського (1157–1174) з болгарами в 1164 році.
Цього ж дня Свята Церква вшановує пам’ять семи мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара. Маккавеї – відомий своїм благочестям давній юдейській рід. Коли в Ізраїлі вже вкотре запанували язичницькі звичаї, вони своєю кров’ю довели відданість вшануванню Єдиного Бога.
У ІІ столітті до Різдва Христового єврейський народ, а особливо його очільники, черговий раз підпали під вплив масової грецької культури. Тодішній юдейський володар – сирійський цар – навіть взяв собі грецьке ім’я – Антіох Єпіфан – і почав привчати народ до еллінського ідолопоклонства, наважившись на таке кощунство, як встановлення в Єрусалимському храмі статуї Зевса.
Опір своїм планам він зустрів від родини Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима, Маркела, матері їхньої Соломонії і вчителя їхнього Єлеазара. Мученики зволіли радше вмерти під час катувань, аніж зрадити свою віру в Єдиного Істинного Бога. Цей подвиг сміливці звершили в 166 році до Різдва Христового. Він надихнув Юду Маккавея підняти народне повстання проти Антіоха, яке завершилось перемогою над царем-ідолослужителем.
У нашому народі день, у якому поєдналися згадані церковні свята, називали Маковієм, Першим Спасом, Медовим Спасом, Маковим Спасом. За давнім звичаєм, цього дня освячують букети з трав та квітів – “маковійчики”. У букеті обов’язково мали бути великі достиглі голівки маку. Після освячення “маковійчик” клали вдома за образами, де він зберігався аж до весни. На Благовіщення дівчата вплітали сухі квіти в коси. Мак сіяли на городі.
На Маковія святили також свіжовикачаний мед. Обрядовою їжею в цей день були “шулики” – печені коржі, які ламають на дрібні шматочки і заливають медом із водою та розтертим маком. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.
Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно помічною від усіх хвороб.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.