Соя – ланка євроінтеграції

На Полтавщині з робочою поїздкою побувала заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька. Вона побувала на єдиному в Україні заводі, де виготовляють тостовану експандовану повножирову сою, – ТОВ ВК “Біопрепарат”, у ТОВ “Науково-дослідний інститут сої” у Глобиному, в Полтавській державній аграрній академії.
Останніми роками попит на сою у всьому світі зростає, адже вона одночасно є джерелом енергії, білка, незамінних амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин, інших біологічно активних сполук. А попит, як відомо, породжує пропозицію. Якщо, скажімо, в 2000 році в нашій області під сою відводили всього 10 тисяч гектарів площ, то торік – 206 тисяч, а в цьому році – 215 тисяч гектарів. До того ж майже дві третини використаного посівного матеріалу – вітчизняної селекції, з якого третина – продукт полтавських селекціонерів, зазначив директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергій Фролов.
До речі, цього року в Україні площі сої становлять майже 2,15 мільйона гектарів.
Глобинський НДІ сої загалом працює за кількома напрямками: селекція, первинне насінництво, захист рослин, агротехніка. А ще – товарне виробництво сої і її переробка. Головне завдання науковців – створення високопродуктивних, високоврожайних, посухостійких сортів сої. Варто зазначити, що вирощене тут насіння й товарна соя не містять генно-модифікованих організмів (ГМО). Керівництво та науковці інституту свідомі того, що потрібно виробляти органічну продукцію, яка при згодовуванні сільгосптваринам не шкодить здоров’ю молодняку худоби й позитивно впливає на ріст свиней. Звісно, при вирощуванні сої без ГМО затрати на обробку посівів зростають майже вдвічі, а виробництво експандованої повножирової сої (корм худобі) потребує відповідного обладнання. До речі, при впроваджених на Глобинському заводі методах переробки сої нейтралізуються антипоживні речовини, дію яких потрібно анулювати, наголосив директор інституту Валерій Хаджиматов.
Владислава Рутицька оглянула виробничі цехи заводу з переробки сої, побувала в лабораторії науково-дослідного інституту та поспілкувалася з науковцями, оглянула дослідні ділянки сої. А подивитися було на що, адже, скажімо, сорт сої Галина має на одному стеблі від 150 до 225 стручків: потенціал урожайності сягає 50 центнерів з гектара. Водночас президент Української асоціації виробників і переробників сої Віктор Тимченко попросив Владиславу Рутицьку допомогти виробникам сої вийти на європейські ринки під брендом “Дунайська соя”.
– Я давно знайома і з виробництвом сої на Полтавщині, і з людьми, які тут працюють. Для мене дуже важливо було побачити усе це на власні очі. Ми достатньо часто запрошуємо у Міністерство ваших фахівців і спеціалістів, які допомагають нам у законотворчому процесі й у розробці нових ефективних підходів. Нині Україна – достатньо популярний експортер сої у світі. Великою перевагою є те, що ми намагаємося робити сою, яка б відповідала міжнародним нормам і стандартам. У червні, під час міжнародної виставки “АГРО-2015”, була підписана Декларація про приєднання України до Асоціації “Дунай-соя”. Наша країна є сьомою у світі за експортом цієї культури. Докладаючи зусиль у вирощуванні сої у Дунайському регіоні за участю України, забезпечення потреби ЄС може бути досягнуто до 2020 року. Приєднання до Декларації “Дунайська соя” є одним зі способів вийти на ринок ЄС, ствердити бренд української сої та налагодити зв’язки у регіоні, – зазначила заступник міністра агрополітики України з питань євроінтеграції Владислава Рутицька.
***
У Полтавській державній аграрній академії заступник міністра агрополітики та продовольства України Владислава Рутицька ознайомилася з роботою селекційного центру, оглянула зразки нових, виведених науковцями ПДАА, сортів сільськогосподарських культур, поцікавилася напрямками розвитку органічного землеробства та функціонуванням українсько-бельгійського проекту. Цей проект працює вже близько 10 років, а розпочинався він зі співпраці аграрних науковців та обміну студентами й переріс у широкомасштабну співпрацю між Полтавщиною та бельгійською провінцією Ено.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.