Багатий, як земля, яскравий, як вишиванка, щирий, як пісня

Ранковий холод віяв над Сорочинцями, що вже прокинулися від сну. Того дня, 18 серпня, традиційно з’їжджався люд звідусіль: околишніх і далеких областей. Полтавська гостинна земля радісно вітала кожного.
Цьогорічний Національний Сорочинський ярмарок проходить під гаслом “Україна – єдина родина!” На його відкритті право першими заспівати українську пісню серед гостей отримали аматорські колективи із Донецької і Луганської областей, а вся громада їм підспівувала.
Автентичні пісні Донеччини виконували творчі колективи Великоновосілківського району. “На згадку ми привезли і невеликі сувеніри, зокрема тарілочку із зображеннями визначних місць нашого краю, а також хліб-сіль, коровай, спечений місцевими майстринями, напередодні Яблучного Спаса пригостимо господарів ярмарку фруктами”, – зазначила начальник відділу культури та туризму Великоновосілківської РДА Ніна Тарасьєва.
Уперше на Сорочинський ярмарок завітав вокальний ансамбль “Підвільшаночка” із міста Кремінна Луганської області. На запитання: “Як ви там?” – відповідають, що інколи долинає гуркіт пострілів. “Визволення Луганщини розпочалося із нашого міста, за три-чотири кілометри була вже передова, потім українські військові вирушили у напрямку Рубіжного, Сєверодонецька та Слов’янська. Війна щодня нагадує про себе, але життя продовжується: вечорами частенько збираємося колективом і шліфуємо талант”, – розповіли виконавиця Катерина Шаляпіна та керівник ансамблю Олексій Жадан.
***
Гостей і учасників свята привітали голова облдержадміністрації Валерій Головко, заступник голови обласної ради Володимир Микійчук, архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ Київського патріархату Федір і директор ТОВ “Сорочинський ярмарок” Світлана Свищева. Із приватним візитом дійство відвідала міністр фінансів України Наталія Яресько. Разом із родиною вона побувала на малій батьківщині, адже її тато народився поблизу Диканьки. Серед гостей свята – представники дипломатичних місій Грузії, Словаччини, Словенії, Австрії, В’єтнаму, Малайзії.
Біля ятки з банером “Соціалістична Республіка В’єтнам” люди знайомилися із національною культурою та побутом цієї держави.
– Я народилася в Харкові, але переїхала із батьками до В’єтнаму 26 років тому. У Великих Сорочинцях уперше, тут подобається, адже у нашій країні подібних заходів немає. На мені аозай – національний костюм, який одягають на свята. Привезли каву, чай, міцні напої, лікарські мазі, дієтичне печиво із рису, – говорить представник в’єтнамської делегації Наталія Нгуєн.
– Посольство рекламує продукцію країни. Ось – найкращий в’єтнамський чай, що йде на експорт. Чимало речей – для ознайомлення, але є й на продаж. Ціни від 10 до 500 гривень. За 10 – рисові коржики, а міцну настоянку із морського коника вже продали за півтисячі, – додає Тетяна Чернова, чоловік і батько якої в’єтнамці.
Чи то витівки надприродних сил, чи якісь нісенітниці, чи велика шана талановитому землякові, але по Жабокрицькому майдану ходили два Гоголі – зі сцени гостей вітав актор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя Богдан Чернявський, а екскурсії проводив гід із 35-річним досвідом Микола Кисличенко.
– Ярмарок нині багатший, бо раніше був лише певний перелік товарів, що продавали тут, – мед, дьоготь, горілка, вози, колеса до них. А тепер хіба перерахуєш усе, що привозять сюди? Із 2003 року працюю в образі Миколи Васильовича Гоголя. Спочатку одягав перуку, потім відростив волосся, вуса і ніс не наклеюю, – розповідає Микола Кисличенко. – Щоразу на ярмарку народжується якийсь анекдот. Приміром, дівчина вергуни робить і каже: “Ой, як приємно, Миколо Васильовичу, що ви щороку із гробу встаєте”. Колись смикає мене дівчинка із Пермської області зі словами: “Я за вас п’ятірку по літературі отримала. Торік сфотографувалася з вами, а ми щоліта приїздимо сюди, показала вчительці світлину, а вона: “По літературі – відмінно”.
***
Близько двох третин підприємств представили свою продукцію на Сорочинському вперше.
– На ярмарку близько 200 підприємств, порівняно з 2014-м – майже вдвічі більше. Хоча до минулого року бувало й до 350. Промислових кременчуцьких гігантів на дійстві немає, бо нині вони переорієнтовують виробництво на інші ринки. Уперше за десять років взяло участь у ярмарку ПАТ “Полтавакондитер”. Майже постійним учасником дійства є ПАТ “Миргородський завод мінеральних вод”. Приємно, що приїхали представники із Луцька – ТМ “Забіяка” презентує м’ясні вироби. Компактно розмістилися наші постійні учасники – харків’яни – понад 30 підприємств, – привезли легку, важку, переробну і харчову промисловості, – зазначила Світлана Свищева.
Лубенське ПАТ “Спецлісмаш” представило на ярмарку машини для лісового господарства й догляду за лісовими насадженнями. З цікавістю люди розглядали кормоекструдер шнековий, призначений для спучування корму із зернових культур та їх сумішей. Виготовлені за допомогою цієї установки комбікормові палички використовують для годівлі худоби і птиці. Засвоєння продукту – дев’яностовідсоткове. Економія корму значна. Екструдують усі види зернових, крім сої. Можна додавати кісткове борошно, сіль – відповідно до розроблених кормораціонів. Така установка коштує 11 тисяч гривень.
За 130 кілометрів на ярмарок свою продукцію привезло ПАТ “Виробничо-торгівельна фірма “Кремтекс” – літній, зимовий, демісезонний одяг. “Ціни – для всіх покупців: від 22 гривень за спідницю до 500 з гаком за модельну сукню. Більшість виробів – із натуральних тканин”, – проінформувала менеджер зі збуту Оксана Сабадаж.
Побутові й промислові твердопаливні котли привезли представники ТОВ “Полтавський механічний завод Денасмаш”. “Ось цей котел – універсальний, працює як на дровах, так і на сипучому паливі. Коштує 9 тисяч гривень. Намагаємося триматися в низькому ціновому діапазоні. Виготовляємо котли від 100 КВт до 2 МВт. Один із представлених на ярмарку промислових котлів дозволить опалювати приміщення до 1000 квадратних метрів – школу, дитсадок, адмінбудівлю. Твердопаливний котел такого типу коштує 90 тисяч гривень, а з автоматичною подачею палива – 144 тисячі, – розповідає старший менеджер Ігор Шкурупій. – Завод виготовляє й редуктори, мотор-редуктори, займається ремонтом сільгоспобладнання. Представляємо продукцію на багатьох виставках, але на ярмарок приїхали вперше, щоб бути ближчим до споживача.
***
На Сорочинський ярмарок, який проходив ще кілька століть тому, майстри і відвідувачі приїжджали волами, нині це – розкіш. Уже кілька років поспіль їх лише двоє – Гай і Соловей. Навколо стільки люду гуртувалося: хтось фотографувався, інший розпитував у погоничів про худобу, а були й такі, що за 30 гривень на возі, як справжні чумаки, прогулювалися.
На ярмарковому майдані можна навчитися виготовляти ляльки-мотанки чи бажальниці, жіночі прикраси, отримати уроки плетіння із лози, бісеру, аквагриму. Загалом близько 40 майстер-класів представлено на дійстві. Переважна більшість майстрів навчають безкоштовно, хоча іноді учасники оплачують витрачений матеріал.
Чимало охочих виготовляли ляльки-бажальниці, що виконують усі мрії й побажання господаря.
– Можна робити їх із трави, соломи, в’язальних ниток. Я використовую лляні, – пояснює майстриня Яна Рябенко із Полтави. – Ниткою потрібно обв’язувати за рухом сонця і на кожен вузлик говорити побажання – на щастя, на здоров’я, на достаток. Після того, як ляльку виготовимо, робимо їй подарунок – прив’язуємо ґудзика чи стрічку, показуємо у дзеркало й говоримо: “Яка ти гарна”, потім ховаємо у скриню чи якесь потаємне місце, щоб ніхто не бачив, і чекаємо, доки здійсниться бажання.
У містечку майстрів очі розбігаються: туди глянь – кераміка, вироби із дерева та лози, різноманітні обереги, сюди подивись – вишивані сорочки, коралі, пейзажі. Чого тільки не було на тому ярмарку, як писав Микола Гоголь.
Придбати корзинки із лози для освячення пасок на Великдень, походів на пікнік, на базар, мисочки для хліба, печива, пляшечки для домашнього вина можна в Ярослави Василик із села Іза Хустського району Закарпатської області. На тинку висять сумочки з кукурудзяного листя, нині модні за кордоном. Така ручна робота вельми цінується у світі. “Це важка й тривала праця, але ми до неї звикли, бо все село цим промислом займається. Так і виживаємо. Щоб приїхати до Великих Сорочинців, подолали 1200 кілометрів. Нині нас 12, а раніше й 40 приїздили. Через війну люди бояться їхати. Донедавна чоловіки торгували на ярмарку, а тепер чимало пішло в армію, та не всі повернулися, – промовляє майстриня і проступають сльози на очах, продовжує по хвилі: – Ціни доступні. Є корзинки по 50–70 гривень, більші – по 100. За два метри місця цього року заплатили 2100 гривень. Ще дві тисячі – дорога. Скільки ж то треба продати корзин, щоб покрити витрати на шлях і оренду?!”
Уже понад 15 років майже жодного ярмарку не пропустив козак Мажа.
– А прізвище?
– А де ви чули, щоб козак-низовик та й прізвище власне називав? Він як приходив на Січ, то забував, як його звуть, а побратими давали йому прізвисько. На подібні питання відказував: “Я від риби родом, від пугача плодом. А батько мій – Великий Луг, а мати моя – Запорізька Січ, а коник – мій брат, а сестра – моя шабля, а їду я в степ широкий славу й волю здобувать”.
– Ви звідки?
– Із славного міста Січеслава, або, як кажуть москалі та їхні підспівувачі, Дніпропетровська. А коріння – з Полтавщини, з Гадяцької землі. Скільки себе пам’ятаю, стільки й козакую, щоб не стати поганцем, як писав Тарас Шевченко: “…славних прадідів великих правнуки погані”. Нині бороню Україну в зоні АТО, в Горлівці, але відпросився на тиждень, щоб на ярмарку побувати, бо ж для козака повеселитися – справа не остання, він умів воювати, господарювати й відпочивати.
– А вуса до дівчат крутите?
– Оце ж дівчата і покрутили. Не я.
Козак Мажа – доброволець, служить в окремому медичному корпусі в Горлівці. Розповідає, що за віком не призвали: “Кажу у військкоматі: “Та поки я до вас ходитиму, вже й війна скінчиться”.
До пізньої ночі гуде ярмарок. Близько дев’ятої вечора у садибі Хіврі показують кіно, а після його перегляду можна й потанцювати. Дискотеки тривають до першої години.
Як же Сорочинський ярмарок та й без кохання, про яке два століття тому писав Микола Васильович, – про Грицька й Параску. Так ось цьогоріч кожен може взяти участь в “Українському весіллі” та “Ярмаркових вечорницях”.
***
– Учасники та гості ярмарку можуть почуватися безпечно, – запевняє начальник УМВС України в Полтавській області Олег Бех. – Постійно на території ярмарку перебувають не менше 100 правоохоронців. Із півсотні працівників ДАІ також працюють на території. За порядком і безпекою пильнують і “Беркут”, і оперативні підрозділи УМВС. У перший день ми затримали двох осіб із Луганської області, які продавали холодну зброю без жодних документів. Вилучили понад 30 ножів та кинджалів.
– Територію ярмарку за значимістю й розміром умовно поділили на три частини, які обладнані камерами відеоспостереження з реєстрацією. За допомогою камер ми повернули батькам трьох діток, які загубилися у натовпі. Задіяли 60 чоловік особового складу Миргородського райвідділу вдень, а у вечірній час додатково працюють кінологи із собаками, вибухотехніки, працівники експертно-криміналістичного центру. Впевнено говорю, що гості Миргородщини, Сорочинського ярмарку можуть почуватися безпечно, – додав начальник Миргородського міськрайвідділу УМВС України в Полтавській області Володимир Река.
***
Феєричний, строкатий, галасливий, ззовні безладний, внутрішньо впорядкований, патріотичний (адже чимало учасників і гостей дійства робили пожертви для потреб захисників Вітчизни), із розвиненою звичаєвістю, де вільно, весело, на всю широчінь багатства народної душі… Ось такий він, Сорочинський-2015!

Оксана БІЛЕНЬКА,
Анна ВАСЕЦЬКА,
Анна ЧАПАЛА (фото).

DSC_0975 DSC_0168 DSC_0287

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.