Волинські корені Андрія Рубльова

17  липня православні християни вшановують пам’ять преподобного Андрія Рубльова. Ім’я геніального іконописця відоме й тим, хто, на жаль, не часто буває у Божих храмах. Поціновувачі його шедевральної спадщини, звісно ж, цікавилися біографією непересічної особистості й переконалися, що запитань у ній для дослідників більше, ніж відповідей. Тож, можливо, попереду на нас чекає ще не одне  відкриття.
Початок життєпису Андрія Рубльова – велика загадка для істориків. Народився, найімовірніше, він близько 1360 року. Щодо його Батьківщини, то в останні десятиліття з’явились цікаві дослідження, які повністю заперечують російське походження іконописця. Науковці, які працюють у цьому напрямі, схильні вважати, що замовчування українських коренів Андрія Рубльова пов’язане із зумисним “засекреченням” у радянському мистецтвознавстві факту великої міжнародної авторитетності й активності в 1386–1434 роках (час правління короля польського Ягайла) української іконописної монументальної школи, яка почалася ще з київської Алімпієвої спадщини (йдеться про ієромонаха київського Печерського монастиря, преподобного святого й іконописця кінця ХІ століття Алімпія).
Сучасні дослідження стверджують, що Андрiй Рубльов – волинянин iз селища Рубельки, що бiля Володимира-Волинського. Вчився у Києві, а працювати довелося на чужині – в Польщі та Росії. Зокрема в Любліні він із групою майстрів розписав костьол Святої Трійці: на підпружній арці, що відділяє вівтар від нефа, збереглася фреска із зображенням Христа, на якій є напис із датою “1418” і підписом “Андрій”. Вважається, що йому належать також композиції у вівтарній частині костьолу: “Тайна вечеря”, “Моління про чашу” та ще кілька. Розмалював фресками талановитий волинянин із помічниками також костьол Колегiуму у Вислицi.
Дослідники стверджують, що в Москву Андрій потрапив на запрошення митрополита Київського і всієї Русі Кипріяна (1330–1406). У 1405 році разом із відомим константинопольським живописцем Феофаном Греком та старцем Прохором розписав Благовіщенський собор Московського Кремля. На жаль, до нашого часу збереглися лише два яруси іконостасу. Рубльову належать сім ікон святкового ряду: “Благовіщення”, “Хрещення”, “Різдво Христове”, “Стрітення”, “Преображення”, “Воскресіння Лазаря” та “Вхід до Єрусалима”. Від робіт інших майстрів ці ікони відрізняються м’якістю, гармонійністю й таємничою одухотвореністю.
Найгеніальнішу свою працю Андрій Рубльов створив у 1411 році. Це –  ікона “Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)”, написана на спомин святого Сергія Радонежського, засновника Троїцького монастиря. Ікона ідеально поєднує в собі складний богословський зміст із неабиякою композиційною майстерністю. У ХХ столітті вона була визнана найкращою роботою Рубльова й шедевром світового мистецтва іконопису.
В середині 20-х років ХV століття Рубльов разом з Даниїлом Чорним керував розписом Троїцького собору Троїце-Сергієвого монастиря. Останні роки життя провів у Андрониковському монастирі, де займався розписом храму Спаса. Літописні джерела повідомляють, що він також брав безпосередню участь в будівництві цього храму. На жаль, останні роботи майстра не збереглися.
Стародавні письмові джерела називають Андрія Рубльова ченцем. Його дні минали в молитвах, роздумах і мистецтві зображення святих образів. Помер він під час спалаху чуми 17 жовтня 1428 року. Після смерті авторитет іконописця поступово почав слабнути, й до ХХ століття ніхто не знав напевно, які саме роботи належать пензлю ченця-художника. Єдина ікона, авторство якої беззаперечно належить Рубльову, – “Трійця” – з часом втратила свій первісний вигляд і судити про стиль її виконання було неможливо. Лише завдяки зусиллям дослідників та реставраторів сучасне розуміння творчості непересічного художника наповнилось реальним змістом.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.