Полтавському військовому льотчику-фронтовику, котрий від початку й до завершення Великої Вітчизняної захищав небо над Батьківщиною, Володимиру Григоровичу Харченку виповнилося 95 років. Його ювілей став днем зустрічі авіаторів, а зібрала гостей виставкова зала, де працює донька фронтовика, голова творчого товариства “Художник” Інна Пушкарьова. На гостини прийшли люди, з якими ювіляр пропрацював 40 років у цивільній авіації – переважно його колишні учні, котрих вчив професії.
Зустріч розпочалася показом сюжету, який два роки тому зняли про Володимира Харченка на ОДТРК “Лтава”. Це дивовижна історія порятунку льотчика собаками-санітарами. Пізніше, у госпіталі, ногу йому врятувала молода лікарка. На екрані 93-річний ветеран не тільки жваво розповідає про свої бойові чергування, а й ділиться, чому став саме льотчиком. До війни він малював, фотографував і мріяв працювати кінооператором, але небо вибрало його. Країна тоді потребувала льотчиків, і Володимир вступив до Полтавського аероклубу, а пізніше – до Армавірського льотного училища на Кавказі.
Життя Володимира Григоровича – чотири роки війни і десятиліття мирної праці, за які створив полтавську льотну школу. Гості на вечорі пригадували, як Володимир Харченко не тільки вчив їх майстерності на тренажерах, а й проводив тренування молодих пілотів серед хмар.
Так, Микола Пінчук, який прийшов у авіазагін у 1959 році, розповів: “Мені було цікаво вчитися у Вас. Гордився, що з нами працювали досвідчені аси, учасники Другої світової. Колектив був дружний. Володимир Григорович ніколи не сварився, не сердився. Завжди був спокійний, знаходив спільну мову з усіма”. А Віталій Буякін озвучив вітальний лист від 102-го льотного загону та висловив вдячність ювіляру за науку, людяність і професіоналізм, наголосивши, що Володимир Григорович Харченко залишається прикладом для молодших колег. Композитор і пісняр Володимир Раковський подарував попурі з творів воєнних років, а на закінчення – власну пісню про авіацію. Андрій Пушкарьов, директор музею авіації і космонавтики, подякував герою дня за фотоальбом про полтавський авіаполк.
– Батько не любить згадувати про свій вік, – розповіла дочка Інна. – Він у 95 відчуває себе молодим!
Ювіляру бажали відзначити у доброму здоров’ї сотий день народження.

Галина БОЙКО
Журналіст