Машівські яблука на буремному Сході А ще – харчі, медикаменти і навіть танкові акумулятори

Уже третю поїздку на Схід зініціював та здійснив мешканець Машівки Володимир Головашич. І знову, щоб заповнити “КамАЗ” вщерть, піднялася на поміч небайдужа спільнота чи не всього району. Цього разу новий пункт призначення – місце дислокації бійців 28-ї механізованої бригади. Про поїздку – розповідь з перших вуст.
– Кермувати “КамАЗом” добровільно зголосився Анатолій Лаврентьєв із Селещини, причому абсолютно безкоштовно, за що йому щира подяка. Пальним наш рейс забезпечили гуртом ТОВ “Коновалівське”, ТОВ “Карлівське сільгосппідприємство “ЛОС”, фермери Сергій Бобошко та Віктор Кошовий. Доставляли військовій частині вкрай потрібні танкові акумулятори – таких уже десяток закуплено за кошти товаровиробників району. Шість штук ще раніше передали на потреби військових, решту повезли прямо на фронт. Про цю термінову потребу дізнався наш земляк, мешканець Базилівщини Павло Байдуков, який із гостинцями бував на Донбасі не раз. Як сказав нам командир, кому саме, на які машини дістануться новенькі акумулятори, “тягтимуть на сірниках”.
Нас зупиняли на всіх блок-постах: тамтешніми розбомбленими дорогами такий транспорт із гумвантажем майже не ходить – переважно мікроавтобуси, у крайньому випадку – вантажівки з причепами. Не могли повірити. Але доїхали благополучно і все доставили.
Про вміст кузова фермер розповів так:
– Із усього району, і не лише Машівського, нам привозили й передавали гроші, продукти, речі. Тільки готівкою звезли близько 10 тисяч гривень. Долучилися фермери району Сергій Кольвах, Віктор Кошовий, Віктор Бондаренко, Олександр Горячун, Богдан Коренівський, рада товаровиробників, родина машівського підприємця Сергія Дудки, брати Володимир та Григорій Маляренки з райцентру – вони традиційно до грошей додають ще й продуктові гостинці. Серед благодійників – і селещинські перевізники Віталій Тепайкін та Віктор Негребецький, магазин “Вікторія”, що у Машівці (подружжя Сергій та Вікторія Аксьонови). Заїхав якось карлівський приватний підприємець Петро Марієч і почув випадково, що плануємо чергову поїздку на Донбас. Одразу поділився доволі відчутною сумою. Інший карлівчанин, Олег Сапун, передав продукти.
На зібрані гроші закупили цигарки, цукерки, воду, сірники, предмети гігієни. Усе це добро бійцям стало в нагоді.
У селі Кустолово-Суходілка відгукнулися більше 60 односельців, ініціаторами доброї справи стали Валентина Перерва та Любов Рубан. Вони зібрали чимало домашньої консервації, картоплі, овочів, одягу, білизни, ліків. У Кошманівці групу волонтерської підтримки очолив Сергій Довгаль, доставили у райцентр тамтешню гуманітарку базилівщинці Павло Байдуков та Володимир Батрак. Кошманівська щедрість славиться зазвичай “добрячками” – печивом, солодощами.
Поділилися продуктами машівці Галина Треба, Ольга Марченко, селещинці Олександр Соляник, Валентина Есаулова, Людмила Бобиль, Ірина Калінович, Лідія В’юник, Людмила Хорунжа, Віра Жуль. Жінки зібрали чимало картоплі, консервації, кави, чаю, одягу… Багато продуктів зібрали працівники терцентру. Ліками традиційно поділилася центральна районна аптека, родина Брахів – ліками й продуктами.
Крім згаданих уже акумуляторів, бійці попросили допомогти пакувальною плівкою. Відгукнулися керівники ТОВ “Приват-Альянс” і “Приват-Агро-Альянс” Сергій Березін та Іван Сидоренко.
Побачене у розташуванні військової частини вразило й запам’яталося. Пральний комбінат на колесах, що їздить від однієї частини до іншої. Хлібосольне подружжя кухарів-одеситів: коли мобілізували чоловіка, дружина пішла разом із ним добровольцем. Відтоді кухарюють удвох, разом пригощали волонтерів шурпою та кавою.
Рухаючись розташуванням наших бійців, Володимир Головашич попросив дозволу зробити фото біля військової техніки. На його слова лейтенант аж засяяв усмішкою: “Так це ж наша говірка!” Виявилося, родом офіцер із Карлівського району.
Три ящики пиріжків напекли селещинські господині Ольга Безкоровайна та Лідія Максименко. Вміст цих ящиків розтанув вмить, тільки-но їх відкрили: до красивої, ароматної домашньої випічки руки бійців тяглися самі. Так само швидко “пішли” кілька ящиків домашніх яблук: хлопці обтирали їх об штани і вминали за обидві щоки. Казали, що машівські набагато соковитіші від херсонських.
Володимир Головашич розповів, що серед бійців багато селян – механізаторів, хліборобів. Їм дуже хочеться додому, руки просять мирної праці, весна ж – землю обробляти треба… І ще одне особисте враження: попри те, що техніка в нас застаріла, Українська армія міцна вірою у торжество правди й справедливості. Настрій у захисників Вітчизни такий, що проти нього в агресора сили духу не вистачить. Ось так.

Людмила ТЮТЮННИК
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.