25 років тому розпочався демонтаж Берлінської стіни

Поразка Німеччини у Другій світовій війні призвела до поділу країни на Федеративну Республіку Німеччини (ФРН) та Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Берлін при цьому був поділений на Східний, що став столицею НДР, та Західний, який був анклавом усередині НДР.
Однак життя на Заході було кращим, ніж на Сході. Приватна ініціатива, продуктивні виробничі відносини сприяли відродженню і розвитку  економіки. До того ж Західна Німеччина, включаючи Західний Берлін, одержувала фінансову допомогу від США. Економічна політика НДР, спрямована на те, щоб “наздогнати і перегнати ФРН”, спричинила у Східній Німеччині збільшення виробничих норм, економічні труднощі, насильницьку колективізацію. Міжнародна і внутрішня політична напруга, вищий рівень оплати праці в Західному Берліні спонукали сотні тисяч східних німців перебратися в Західну Німеччину.
Певний час кордон між Західним та Східним Берліном був відкритим. Уздовж 45-кілометрової межі між двома частинами міста працювали пропускні пункти. Щодня більше півмільйона людей вільно пересувалися з однієї частини в іншу. Багато жителів Східного Берліна ходили в кіно, на дискотеки і навіть працювали в західній частині міста, щоправда, вважали за краще здобувати освіту в НДР, де вона була безкоштовною.
Особливо загострилася ситуація в 1961 році, коли країну покинули понад 207 тисяч осіб, переважно молодих і кваліфікованих фахівців. Обурена влада Східної Німеччини звинувачувала урядників Західного Берліна й ФРН у “торгівлі людьми”, “переманюванні” кадрів і спробах зірвати їхні економічні плани. За такої ситуації на нараді перших секретарів керівних комуністичних партій держав об’єднання Варшавського договору, що проходила у Москві 3–5 серпня 1961 року, керівнику уряду НДР Вальтеру Ульбріхту було дозволено ініціювати закриття кордону між частинами міста.
Спорудження муру розпочалося в ніч на 13 серпня 1961 року. Ранком жителі Східного Берліна побачили посередині міста огорожу з колючого дроту. Згодом почалося безпосереднє зведення муру. В 1965 році була зведена бетонна стіна, що добудовувалася й удосконалювалася ще кілька разів, останній – у 1975 році. Стіна складалася з 45000 блоків армованого бетону, кожний 3,6 метра у висоту. Її будівництво обійшлося в більш ніж 3,5 мільйона американських доларів. Довжина Берлінського муру – 106 кілометрів. Офіційно влада НДР називала стіну “Захисним валом від фашизму”, в Західному Берліні цей кордон називали не інакше, як “Стіною ганьби”.
Для відвідування Західного Берліна громадянам НДР був потрібен спеціальний дозвіл. Спроби нелегального перетину кордону каралися. Незважаючи на сувору заборону, протягом 17 років існування стіни в західну частину втекло майже два мільйони осіб. Були й загиблі від пострілів снайперів НДР, спеціальних самострільних автоматів або нещасні, які підірвалися на мінному полі поблизу стіни.
Після того, як у травні 1989 року під впливом перебудови в СРСР Угорщина знищила укріплення на кордоні зі своїм західним сусідом – Австрією, – а 11 вересня 1989 року угорський уряд оголосив про відкриття кордонів, Берлінський мур втратив свій сенс – лише протягом трьох днів із НДР через територію Угорщини виїхало 15 тисяч громадян. У країні почалися масові демонстрації з вимогою громадянських прав і свобод. 9 листопада 1989 року по телебаченню у прямому ефірі на прес-конференції член політбюро Соціалістичної єдиної партії Німеччини (тоді правлячої в країні) Ґюнтер Шабовський повідомив про необмежений виїзд громадян НДР на Захід. Ця заява похитнула Берлінський мур. Численні громадяни по обидва боки стіни відреагували блискавично: мільйони німців вийшли на вулиці, вирушили до муру, щоб об’єднатись. Упродовж кількох годин прикордонники стримували натиск натовпу. Закордонні журналісти, спостерігаючи за безпорадністю соціалістичного керівництва НДР перед такою наполегливістю та мужністю людей, повідомили сенсаційну новину: “Німеччина об’єдналася!”
Нарешті опівночі контрольно-пропускні пункти були відкриті, й люди змогли переходити з однієї частини Берліна в іншу.
Стіна ще продовжувала стояти до 1990 року, коли її було вирішено остаточно знести, залишивши на пам’ять шість невеликих фрагментів. Руїни Берлінського муру дотепер вважаються однією з найвизначніших пам’яток столиці Німеччини. Туристи з усього світу приїжджають до колишнього контрольно-пропускного пункту “Чарлі”, щоб на власні очі побачити межу між волею та комуністичним режимом. І чим усе це закінчується…

Підготувала Олена ІГНАТЕНКО.