Серед великих православних свят Покрова Пресвятої Богородиці шанується українцями особливо. У народі її називають також Третьою Пречистою та Козацькою Покровою. Віряни молитовно відзначають це свято 14 жовтня.

Історія свята бере свій початок у 910 році. У ті часи Візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами, й Константинополю загрожувала небезпека, становище його захисників було безнадійним. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок, і звершилося чудо. Під час всеношної у Влахернському храмі, де зберігалися риза й пояс Богоматері, святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили, як у повітрі з’явилася Пресвята Діва в оточенні пророків, апостолів і ангелів. Вся осяяна сонячним світлом, вона молилася за християн, покриваючи їх чесним своїм омофором (так називається довга широка тканина з хрестом, яку носять єпископи під час богослужінь). Коли видіння зникло, святий Андрій та його учень зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Вороги справді відступили, й Константинополь було врятовано.
Богородицю вважали своєю Заступницею і Покровителькою українські князі, гетьмани, козаки. Князь Ярослав Мудрий 1036 року розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві надбрамну церкву Благовіщення на Золотих Воротах. Наші князі та їхнє військо, йдучи в похід проти половців 1103 року, складали обіти Богові й Пречистій Діві Марії. Князь Ігор Святославович, герой епосу “Слово о полку Ігоревім”, після своєї втечі з полону йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі (Польща) та з поклоном складає Їй багаті дари.
Запорізькі козаки мали на Січі церкву святої Покрови. Збираючись у похід на ворога, лицарі проводили молебень до своєї Покровительки. У день свята в козаків відбувалися вибори нового отамана. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, які пішли за Дунай, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
У народі було багато звичаїв, пов’язаних із Покровою. За одним із них для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, старша господиня брала вишитого рушника, який був у хаті над іконою Богородиці, і розвішувала над вхідними дверима. Покрова вважалася головним осіннім святом, до якого мали завершитися польові роботи. З цим днем асоціювався початок зими. “На Покрову до обіду – осінь, а після обіду – зима”, – казали люди.
Від Покрови молодіжні гуляння переносили з вулиці у хату, починалися вечірні дівочі посиденьки, на яких дівчата займалися прядінням, вишиванням, в’язанням під спів пісень. З цього дня стартував також осінній весільний сезон. Шлюбна пора тривала до початку Різдвяного посту.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.