День славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла

12  липня православні віряни вшановують апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів, або Апостольський, піст, встановлений на згадку про служіння й страждання святих. Після Божественної літургії, яка правиться в усіх храмах, парафіяни розговляються молочною і м’ясною їжею.
На апостольське служіння святі Петро і Павло були обрані Самим Господом. Церква називає їх першоверховними, бо ці апостоли особливо потрудилися в поширенні Христового вчення серед язичницьких народів. Петро, старший брат апостола Андрія Первозваного, був рибалкою. Він не вирізнявся освіченістю, мав щирий і запальний характер. Справжнє ім’я цього рибалки – Симон, а Петром (що означає “камінь”) його назвав Іісус Христос. Життя Петра більше за інших апостолів висвітлене в євангельських оповідях.
Разом з Іоанном та Яковом він був свідком Преображення Іісуса на горі Фавор і через деякий час – Його страждань у Гефсиманському саду. Петро щиро запевняв Христа, що ніколи не відречеться від Нього, але зробив це вже за кілька годин. Після каяття і гірких сліз Господь тричі затверджує Петра в апостольському званні словами: “Паси овець Моїх”. І Петро став одним із найсміливіших проповідників Євангелія.
Після Зішестя Святого Духа апостол Петро здійснив шість подорожей. Побував у різних країнах Сходу й Заходу. Мученицьку смерть він прийняв у Римі. Засуджений до розп’яття на хресті, апостол попросив розіп’яти його вниз головою, оскільки вважав себе не гідним закінчити земний шлях, як Христос.
Апостола Павла спочатку звали Савлом, що означає “випрошений”, “вимолений”. Знатні батьки виховували хлопчика в суворому релігійному дусі. Вирісши, “книжник і фарисей” став справжнім іудейським інквізитором – він випросив у Синедріону дозвіл всюди переслідувати й приводити в Єрусалим прихильників “нової секти – єретиків-назореїв”, як тоді називали християн.
Навернення Павла відбулося на 30-му році життя. На шляху в Дамаск йому явився Сам Христос зі словами: “Я – Іісус, якого ти женеш”. Супутники Савла, хоча чули голос, слів розібрати не могли. А сам він нічого не бачив, оскільки осліпнув від сяючого Божественного Світла.  Після цього Савл прозрів духовно і, прийнявши Таїнство Хрещення, отримав ім’я Павло.
Ревний проповідник християнства здійснив кілька подорожей по Середземномор’ю, заснував церкви в Малій Азії, Греції і Римі. Після 30 років служіння апостол Павло прийняв мученицьку смерть: як римський громадянин, він був обезголовлений мечем.
Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося одразу ж після їхньої страти. Місце їх поховання було священним для перших християн.
Вшановуючи першоверховних апостолів, християни й сьогодні мають замислюватися про навернення до Господа тих, хто грішить, і тих, хто виправляється: в апостолі Петрі можна побачити образ того, хто відвернувся від Господа, але щиро в цьому покаявся, в апостолі Павлі – того, хто чинив опір проповіді Господній, але потім повірив.
За народними віруваннями, обов’язок цих святих – слідкувати за своєчасним збором урожаю. За старих часів до Дня святих Петра і Павла селяни ретельно готувалися, зокрема білили хати, прибирали на подвір’ях. Зранку побожні люди святково вдягалися й обов’язково йшли до церкви.
Петра й Павла називали також захисниками свійських тварин. Тому цей день вважався ще й святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то найпишніше празникували на Петра й Павла діти. Матері вдосвіта випікали для них та всіх, кого хочеться пригостити, мандрики. Так називали пиріжки, виготовлені з сиру та сметани.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.