Опинитися в телецентрі ОДТРК “Лтава” на презентації документального телевізійного фільму “Три літа Тараса Шевченка” хотілося навіть не з природного інтересу до чергового доробку творчого колективу, який вніс у скарбницю сучасної української документалістики такі непересічні роботи, як “Дороги Гоголя” та “Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров”. У періоди громадянського неспокою і борні ми вже багато поколінь поспіль ідемо до Великого Кобзаря як до храму молитви за Україну. Йдемо за тим помічним, спасительним Словом, яке зміцнює у святій любові до рідної землі, в усвідомленому обов’язку пройти черговий уготований їй шлях до кінця…
Перегляд телестрічки вабив, як дорога серцю можливість проникнутися праведною Шевченковою силою, залишаючись при цьому в часі нинішньому, з новими його викликами й тривогами, пліч-о-пліч зі своїми сучасниками. І фільм справді виконав свою місію, наблизивши нас іще на один крок до розуміння генію Тараса Григоровича не в донедавна усталеному образі революціонера-демократа, а в унікальному вияві незміряної чесності й болю за свій народ у душі людини, яка мала на земному шляху свої тисячі особистих гіркот: нездійснені надії викупити з кріпацтва рідних, неможлива взаємність почуттів з боку заміжньої красуні Закревської, сумна історія нерозділеної, намарно зітлілої любові княжни Рєпніної… І всі ці спогади – на тлі трьох подорожей Тараса Григоровича Шевченка тодішньою Полтавською губернією, у розрізі знакового перелому в творчості до безповоротного бунтарського змужніння.
Участь у презентації фільму взяв голова обласної ради Петро Ворона. Він розповів про те, як свого часу відкрив для себе Шевченка по-новому завдяки творчості нашого земляка із Зіньківського району, письменника-емігранта Дмитра Нитченка. Генеральний директор ОДТРК “Лтава”, генеральний продюсер презентованого телефільму Микола Ляпаненко нагадав, що стрічка створена згідно з планом загальнонаціональних заходів із відзначення 200-річчя від дня народження Пророка нації. Робота над фільмом тривала понад рік. І результат вкотре засвідчив, що сьогодні “Лтава” може заснувати на базі телерадіокомпанії відповідне творче об’єднання з виробництва якісних і конкурентних документальних фільмів. Для цього є і кадровий, і технічний потенціал. Нова творча робота “лтавівців” уже внесена до програм мовлення всіх ОДТРК України.
Над створенням двосерійної телестрічки “Три літа Тараса Шевченка” працювали автор сценарію, режисер-постановник, музичний редактор і виконавчий продюсер Наталія Іванченко, режисер-постановник та оператор-постановник Дмитро Старіков, оператор Максим Старіков, звукорежисер Петро Сливка, відеомонтажери Олена Шарбенко та Вадим Ануфрієв.
Основу авторському тексту, як розповіла Наталія Іванченко, складають передусім листи, щоденники та спогади сучасників Тараса Григоровича Шевченка, його поезії і живопис, архівні документи, дослідницька спадщина незабутнього земляка-краєзнавця Петра Ротача, праці письменника, літературознавця Петра Жура. Вражаюча у фільмі відвертість почуттів Варвари Рєпніної також документальна – почерпнута зі збірки “Русские пропилеи” (1916), власне з епістолярної сповіді княжни своєму духівнику – абату Шарлю Ейнару.
Фільм “говорить” голосами відомих акторів – у текст за кадром життя вдихнули народний артист України Василь Голуб, відомі й улюблені полтавцями актори Людмила Тимофєєва, Ольга та Богдан Чернявські. Особливу роль у кінострічці виконав заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів України Іван Новобранець. В образі кобзаря він відкриває піснею кожен тематичний розділ фільму. Прикметно, що саме Іван Якович і поклав на музику поезії Великого Тараса, які звучать у “Трьох літах…”
Знімальна група побувала в Національному музеї Тараса Григоровича Шевченка в Києві, у Яготинському державному історичному музеї, у Національному історико-культурному заповіднику “Качанка” на Чернігівщині, в Палацово-парковому комплексі садиби Закревських у Пирятинському районі та в багатьох інших куточках, де зберігаються реліквії, пов’язані з життям і творчістю Кобзаря. У фільмі використані також кадри з відомих фільмів “Тарас Шевченко” (1951), “Сон” (1964), “Дві долі” (2007) та інших. Завдяки комбінуванню відзнятого матеріалу та художніх зображень, які на очах у глядача набувають об’ємності, виникає завжди така хвилююча й приємна ілюзія присутності, причетності до подій на екрані.
Не залишить байдужими глядяцьку аудиторію надзвичайна поетична образність “Трьох літ…” – і той нескінченний дощ, яким плаче стріха селянської хати, і затьмарене ситими круками небо, а десь на іншій, світлішій, стороні душі – пекучі очі-тернини пані Закревської, самотня билинка-постать Варвари Рєпніної на-впроти задивленого в холодні сніги вікна…
“… Що якби сталося інакше і не було б тих трьох літ, тих трьох знакових подорожей в Україну, які принесли в його долю стільки глибоких вражень, стільки болю, страждань, розчарувань, що змушували його бути різним – легковажним і безкомпромісним, замало відвертим і недовірливим, часто незрозумілим. Змушували мовчати і вибухати, любити і ненавидіти. Вони наповнили його душу, зміцнили волю і дали йому найголовніше – віру в силу його слова. І, власне, хіба не ці три літа в Україні підняли талант Шевченка до рівня геніального художника і поета?..” – такими роздумами завершується документальний телевізійний фільм “Три літа Тараса Шевченка”. На презентації телестрічки після цих роздумів звучали тривалі й теплі аплодисменти залу.
У вдячному слові до творчої групи ректор Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, доктор філологічних наук, професор Микола Степаненко сказав, що українське кіномистецтво збагатилось крайовою стрічкою з Полтавщини. Він відзначив, що в контексті вже існуючих доробків братися за шевченківську тему безмірно складно й відповідально, і тим приємніше, що творцям фільму вдалося успішно зробити задумане – вияскравити постать Тараса Шевченка на тлі Трьох літ.
Подякувала творчому колективу й доктор філологічних наук, професор ПНПУ ім. В. Г. Короленка Ольга Ніколенко. Вона слушно нагадала, що тільки людяність, душевне тепло, рідна мова й Шевченкове слово допоможуть українцям пройти всі випробування сьогодення.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”