Там, де кінчається географія

Слова ветерана журналістики Степана Михайленка про глибинку, про витоки Дніпра близько припали мені до серця. Отож частенько вибирав творчі відрядження саме туди, де в районі, як мовиться, закінчується географія: кілометр-два – і далі вже починаються населені пункти сусідніх районів – Миргородського, Лубенського, Семенівського. У моєму розпорядженні був старенький редакційний двоколісний мотоцикл “Восход” (доїжджав у будь-який кінець району. Головне – не часто зупинятися: заводився не відразу. Бензин же на ту пору був дешевшим за воду). Одне гнітило: у мене не було фотоапарата, бо не займався фотосправою. Як результат – я не завжди міг проілюструвати свій матеріал. Тому по-щирому заздрив своїм колегам-ровесникам Анатолію Олійнику (нині редактор радіомовлення у Хоролі) й Вячеславу Тереньку (кореспондент, згодом редактор районної газети “Хорольські вісті”). Вони завжди мали при собі “фотоочі”. Який же вихід? Із ким
би об’єднати творчі зусилля?! І вихід знайшовся: серед робсількорівського активу запримітив молодого, вище середнього зросту чоловіка з фотоапаратом на плечі. Він частенько заходив до редакції у той чи інший відділ, пропонуючи свої фотодоробки. Ним виявився хорольчанин Анатолій Луцай. Мав при собі завжди заряджений на повні кадри фотоапарат, записник, ручку (а ще надійніше – при собі ми прагнули мати ще й хімічний олівець). Але і це не головне – Анатолій виявився справжнім любителем фотосправи. Ти розбуди його опівночі й скажи: “Треба їхати у журналістське відрядження”, і він відразу скаже: “Виїжджати готовий!”
На той час він уже мав значний життєвий досвід – служба в армії, автошкола, геологорозвідка. Є у трудовій біографії Анатолія Миколайовича і такий рядок: працював кіномеханіком.
Великий життєвий досвід дозволяв Анатолію Луцаю бути надзвичайно комунікабельною людиною. Зі своїми героями він швидко знаходив спільну мову. Анатолій чи не вперше серед газетярів свого покоління відчув: портретний знімок типу фото для районної Дошки пошани чи паспортного фото відходить у минуле. Почав відчувати, що знань із однієї лише книги “Фотосправа” замало. Вступив і успішно закінчив у Москві спочатку факультет кінофотожурналістики заочного університету, а пізніше – Всесоюзного заочного університету.
Фотодоробки здібного чоловіка стали помічати. На початку вісімдесятих Луцая узяли на роботу в редакційний штат Хорольської райгазети. Фотознімки Анатолія почали з’являтися на шпальтах обласних газет, “Сільських вістей”, журналу “Журналіст України”. Він стає членом Спілки журналістів України. Пам’ятаю, у гарячий період фотознімки на актуальні теми часто з’являлися на сторінках “Козельщинських вістей”. Слугував він нам і в період чергової тарифної відпустки Юрія Операйла.
Чимало фотографій Анатолія Луцая проходили через мої руки. Але за одну я йому безмежно вдячний: йому вдалося зробити знімок молодого Валерія Ободзинського під час концерту на стадіоні у Хоролі (успіх цього артиста був надзвичайний, особливу популярність набула пісня “Эти глаза напротив” у його виконанні). Хочеться пригадати хоча б кілька епізодів із спільної праці.
…3 радгоспу “9 Січня” нам треба було переїхати у сусіднє господарство “Шлях Ілічча” (село Кривці). Тим же “Восходом” почали петляти польовими дорогами. Інтуїтивно відчували: десь саме тут закінчується географія нашого району. І, як кажуть, не знаючи броду, можна було заїхати або у Великобагачанський, або у Семенівський райони. Під’їжджаємо до роздоріжжя. Не глушачи, призупиняю транспорт. “Що будемо робити? – запитую в Анатолія. – Як у тій казці: направо поїдеш – коня втратиш, наліво – збрую. А пряма дорога гласить: стоятимеш на місці – голову втратиш!”
На хвильку запала тиша, а потім чую голос Анатолія: “Їдемо прямо! Нам вистачить мудрості, щоб не втратити голови”. І не помилилися: у село Кривці потрапили – і на фермі побували, і олійницю відвідали (на ту пору на ній виготовлялася найзапашніша олія).

Анатолій Луцай.

Олександр СИНЯГІВСЬКИЙ,
журналіст.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.