Мрії збуваються, якщо у них вірити. Такий афористичного плану, життям перевірений висновок у конкретному вимірі підтверджує й ось ця нова солідна книга – фотоальбом Валерія Черкаса “Автограф на землі. Семен Антонець”. Видання нещодавно побачило світ у полтавському видавництві “Сімон”. І доречно додати слова популярного нині письменника Річарда Баха про те, що кожна мрія дається людині разом із силами, необхідними для її здійснення. Однак для цього доведеться й потрудитися.
Саме таким шляхом ішов і зорянин, фотокореспондент, заслужений журналіст України Валерій Черкас. Адже він більш як за півстоліття зібрав власний фотоархів, підготував та провів кілька виставок і уклав тематичні фотоальбоми, добре розуміючи, що це – унікальний уже історичний фотолітопис із життя рідного краю. І вірив, що врешті знайде однодумців, які допоможуть видати ці альбоми.
“Результатом багаторічної творчої співпраці Валерія Черкаса з Героєм Соціалістичної Праці, Героєм України Семеном Антонцем стала фоторозповідь “Автограф на землі”, яка продовжує серію книг “Золоті імена Полтавщини”, засновану Валерієм Черкасом та полтавським видавництвом “Сімон”, – читаємо у розділі “Про автора фотоальбому”. Це історико-краєзнавче видання стало третім у серії “Золоті імена Полтавщини” – тож мрії збуваються, добра справа започаткована, і робота триває, як її й уявляє собі Валерій Михайлович. Адже історію країни складають і життєписи її видатних діячів, здобутки яких так само колись починалися з палкої мрії.
Стати хліборобом, справжнім господарем на своїй землі – здійснення цієї палкої юначої мрії Семена Антонця простежується аж до сьогодні, коли він уже є відомим у світі аграрієм, засновником ПП “Агроекологія”, Героєм Соціалістичної Праці, Героєм України, почесним академіком, членом президії Національної академії аграрних наук України, дійсним членом Української екологічної академії наук, почесним професором Полтавської державної аграрної академії, заслуженим працівником сільського господарства України. Титулів і нагород – не злічити, але для Семена Свиридоновича головне в тому, що він справді хлібороб і господар у найглибшому вимірі цих слів, бо за ними не просто праця селянина на землі, а уже діалог із нею, живою, творчий неспокій на висоті власної філософської мудрості, яку, як не дивно, ще треба захищати.
Книга складається із трьох розділів: “Становлення особистості”, “У співпраці з Природою”, “Не хлібом єдиним…” І тут повноправно співіснують розлогий біографічний життєпис героя із яскравою ілюстрацією його діяльності, хліборобських буднів і свят. Тож проект втілювався силами авторського колективу, де керівник – Олександр Коробкін; упорядник текстів і фотографій – Антоніна Антонець; літературний запис – Ганна Козельська; науковий консультант – Віктор Самородов. Окрім фотографій автора ідеї серії Валерія Черкаса, в альбомі вміщені світлини з архіву Семена Антонця, а також фото Павла Здоровила, Олени Байрак, Петра Сливки, Сергія Поспєлова та інших авторів.
“Уклін хліборобу” – так промовисто назвав вступну статтю до книги головний редактор журналу “Зерно” Юрій Гончаренко і зумів кількома рядками сказати про головне: “Кожна земля і кожен народ має свого захисника, але Антонець обрав свою дорогу, не сходжену ніким, адже пішов чи не найважчою стежиною. Коли людство боролося з повоєнним голодом, з нестачею продовольства в роки відбудови, інтенсифікуючи сільськогосподарське виробництво, боролося глибокою оранкою, великою кількістю добрив та хімічних препаратів захисту рослин, Антонець став учнем самої природи. Одні рослини слугували йому за добрива для інших, промислових, культур та захищали врожаї від хвороб, а корисні комахи множилися і винищували комах-шкідників. Він відмовився від оранки у часи, коли експерименти в реальному рослинництві могли закінчитися неприємностями. Він не слухав пересторог колег, чув лише поклик землі та як бринить неспокій власного серця. Він сягнув того, про що людство лиш мріє, за що змагалися тисячі мудреців та філософів світу, – гармонії, гармонії людини і природи, – земля, виплекана його руками, дала її”.
Залишається не менш важливе завдання: зберегти цю гармонію, яка тримається на органічному землеробстві. Земля “Агроекології” (8000 гектарів!), яку не орють уже майже сорок років, повинна одержати національний статус заповідної території. І йти далі, маючи цей унікальний досвід, – щоб уся продукція України стала органічно чистою. В цьому – запорука збереження здоров’я нації. Не даремно ж сотні зарубіжних делегацій щороку приїздять вчитися господарювати у Семена Антонця.
Чорно-білі й кольорові світлини доповнюють біографічну розповідь щедро й усебічно – читач побачить свого героя від перших шкільних років в образі усміхненого хлопчика в благенькій куфаєчці й картузику до сивочолого мудреця в золоті його полів. І впізнає видатних державних і культурних діячів поруч із ним, і науковців, побачить зведені ним будинки, церкви, музеї. І найрідніших людей поруч, односельців, однодумців, котрі підтримують і готові продовжувати його справу. А це – найголовніше!

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”