За церковним календарем 9 серпня православні віряни вшановують пам’ять великомученика і цілителя Пантелеймона. Напевно, немає жодного храму, в якому б не було ікони цього святого, а перед нею – запалених свічок і схилених у молитві прохачів. До святого Пантелеймона звертаються з благаннями про здоров’я вже багато століть, і слава його як заступника всіх недужих і чудесного лікаря не тільки не тьмяніє, а й продовжує утверджуватись літописом нових і нових дарованих людям у фізичних та душевних стражданнях полегшень. Кажуть, що передусім цілитель відгукується на молитви тих, хто пізнав, що таке християнське смирення.
Ікони із зображенням юнака з відкритою скринькою в одній руці й ложечкою в іншій – це Пантелеймон тримає наготовані для кожного з нас ліки – сьогодні часто можна побачити в кабінетах медиків. Він – їхній покровитель. Є такі образи і в помешканнях багатьох вірян, адже турботами про здоров’я рідних і близьких, вболіваннями за їхнє повне сил і снаги завтра свідомо чи несвідомо наповнений кожен наш день.
У Полтаві діють дві Свято-Пантелеймонівські церкви, які 9 серпня відзначають храмове свято. Загалом же в християнському світі споруджених на честь цілителя церков, соборів та монастирів дуже багато. Віряни з особливими почуттями вирушають у паломницькі поїздки до тих храмів, де зберігаються часточки мощей великомученика (в Україні це, зокрема, Свято-Покровський собор у Рівному), або ж із великими надіями чекають, що одного разу ковчег із часточкою святих мощей прибуде до їхньої церковної громади з далекого Афону. Кілька місяців тому така урочиста подія об’єднала в спільній молитві й поклонінні святині православних вірян Кременчука. Прикметно, що єдиний на Афоні російський монастир називається Свято-Пантелеймоновим.
Видатний цілитель жив у ІІІ–ІV століттях, у часи нищівних гонінь на християн. Народився в місті Нікомидія Віфанської провінції (сучасне місто Ізміт, Туреччина). Віру в Христа сповідувала його мати, але вона дуже рано померла, тож вихованням сина опікувався батько-язичник. Він подбав про те, щоб нащадок отримав блискучу освіту. Наставником у медицині для нього був лікар самого імператора Максиміліана – Євфросин. У майбутньому талановитий учень мав зайняти місце свого учителя, але… З новою силою прищеплені матір’ю у дитинстві істини відгукнулися в серці юнака після знайомства з пресвітером-християнином Єрмолаєм. Вінцем роздумів, до яких спонукали його бесіди зі старцем, стало чудо, яке Господь здійснив за його молитвами, воскресивши мертву дитину. Після цього юний лікар прийняв хрещення  і ще не раз робив для своїх хворих неймовірне, зцілюючи найбезнадійніших іменем Господа.
Прості люди полюбили Пантелеймона за безкорисливість. А колеги-лікарі зненавиділи за незбагненні для них талант і вдачу, за те, що їхньої допомоги шукало все менше хворих. Стараннями заздрісників у 305 році Пантелеймон опинився у в’язниці – як чародій і, головне, як християнин. Навіть жорстокі катування не примусили його зректися сповідуваної віри. Останні хвилини Пантелеймон зустрів, співаючи псалми.
Але й після смерті цілителя його дар продовжує служити людям, бо немає над вірою у Христа ні часу, ні, тим більше, його часових меж.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.