Ні для кого не секрет, що братсько-сестринська любов іноді залишається тільки мрією батьків або парадною вивіскою зразкової сім’ї. А насправді стосунки між дітьми вдома складаються не кращим чином.  “Діти сваряться, а то й б’ються, старші ображають молодших, вони дражняться, обзиваються, не можуть поділити іграшки чи комп’ютер…” – такі картинки з натури в розповідях батьків трапляються дуже часто. Буває, що причина проблеми – у неправильній поведінці батьків. Які ж прості рецепти існують, щоб в родині запанував мир, а між братами чи сестрами – дружба і порозуміння? Виявляється, їх немало.

n Необхідно давати дітям можливість турбуватися одне про одного, не змушувати, приміром, старшого доглядати за молодшим, а вітати і стимулювати їхню власну ініціативу – я беру дві цукерки: одну – собі, іншу – сестричці. Якщо, приміром, одна дитина образила іншу, можна дати їй деякий час на те, щоб вона сама спробувала втішити, а не кидатися одразу заспокоювати ображеного. Кривдник (найімовірніше, це сталося ненавмисне) при цьому зрозуміє, що він може не тільки щось зіпсувати, а й налагодити. А ображений – що існує спосіб розібратися самим, а не кликати маму на допомогу і не жалітися.
n Потрібно підказувати дітям, як вони можуть допомогти одне одному щось зробити чи гратися разом. Через свій юний вік діти просто ще не знають, що таке партнерські взаємини, і їх потрібно цього вчити.
n Приділяйте увагу, час для спілкування не всім дітям однаково, а у разі потреби. Одній дитині необхідно більше уваги, іншій – менше. Одна відкрита і товариська, сама залюбки розповідає батькам все, що хоче, а інша може вважати, що її надмірно контролюють.  Навіть якщо ви виділяєте їм індивідуальний час порівну, хтось з дітей вважатиме себе обділеним і може образитися.
n Ніколи не порівнюйте дітей одне з одним уголос і їм не дозволяйте такого. Навіть якщо порівняння здається позитивним для обох, це може підштовхнути їх до змагальності, суперництва і ревнощів. Краще порівнювати кожну дитину з її ж успіхами й досягненнями, скажімо, в минулому навчальному році, у кращий бік.
n Не можна навішувати “ярлики” і давати дітям фіксовані ролі в родині. Якщо одну дитину називають “наша танцівниця” або “наш співак”, це знецінює той же напрямок розвитку (мистецтво, спорт тощо) для інших дітей, а сама дитина буде змушена й надалі нести таке “звання”, навіть якщо схоче змінити свої уподобання і зайнятися чимось іншим.
n Якщо кілька дітей потребують вашої уваги одночасно, необхідно правильно визначити пріоритети. Якщо вам здається, що потреби малюка важливіші, обдумайте цей момент ще раз і прийміть правильне рішення:  молодший може, скажімо, поспати без вашої присутності, а старшому ви потрібні більше, наприклад, щоб допомогти у шкільних справах.
n Батьківський диктат не завжди потрібен. Діти мають свої почуття, у тому числі до братів і сестер, вони можуть бути незадоволені вчинком когось із них, і батьками також. Треба вчити дітей правильно висловлювати свої думки, емоції, претензії й направляти їх у “мирне русло”.

Підготувала
Валерія МОСТОВА.