Оптимальний… дисбаланс

Скільки коштує проїзд?.. Це питання чим далі, тим більш актуальним стає у полтавському громадському транспорті. Здається, навіть у таксі зараз більш фіксована ціна, ніж у міських маршрутках і автобусах.
Так, ще не встигли полтавці оговтатися від останнього підвищення цін на проїзд у транспорті, що відбулося менш ніж півроку тому, як – знову “сюрприз” від перевізників. Тепер за сумнівне задоволення проїхатися у переповненому автобусі розбитими міськими дорогами доведеться платити 2,5 гривні. Щоправда, у більшості автобусів ціна на проїзд поки що залишилася на рівні 2 гривень, та чи надовго? Подорожчали квитки лише у автобусах, прикрашених скромними табличками “експрес”. Не побачив її – що ж, твої проблеми: або виходь і прямуй пішки, або ж плати 2,5 гривні. Й радій з того, що їдеш у експресі!
Що ж змінилося у тих, з дозволу сказати, “експресах”, окрім ціни? Можливо, вони стали їздити швидше? Нічого подібного! Якість надання транспортних послуг теж не змінилася. На маршрути виїжджають ті самі старі машини, у них переважно ті самі неввічливі кондуктори й водії (спробуй бути ввічливим, коли робоча зміна триває по 14 годин на день), тривають ті самі “гонки”, які влаштовують перевізники на дорогах із вибоїнами і безпосередніми учасниками яких мимоволі стають пасажири, отримуючи раз у раз травми й негативні емоції.
Якби від подібних “цінових стрибків” бодай поліпшувалася якість послуг чи ремонтувалися належним чином дороги, з цим би ще можна було якось змиритися. Але, крім стрімкого зростання вартості проїзду, в роботі полтавського громадського транспорту нічого не змінюється. Хоч ні – є ще одне “ноу-хау”: в багатьох автобусах позникали таблички, що інформували про ціну за проїзд. Немає їх ні ззовні, ні всередині автобусів. Мабуть, самим перевізникам не по собі від цінової чехарди… Тож сідаєш і не знаєш, скільки коштуватиме проїзд, причому не лише в грошовому, а й у нервовому еквіваленті, і чи доїдеш ти взагалі туди, куди треба, чи не висадять посеред дороги, як це сталося із 93-річним полтавцем, учасником бойових дій, визволителем Полтави. Його, зганьбивши, вигнали з одного з автобусів, бо він вирішив скористатися своїм законним правом на пільговий проїзд. (Лист ветерана буде опубліковано в одному з наступних номерів “Зорі Полтавщини”).
На початку своєї каденції міський голова Полтави Олександр Мамай під час численних прес-конференцій неодноразово обіцяв, що наведе лад у роботі полтавського громадського транспорту, не допустить безпідставного підвищення вартості проїзду. А ще обіцяв, що автобуси в Полтаві, зокрема за кільцевим маршрутом, курсуватимуть до 22-ї години, мовляв, сам буде їздити ними й перевіряти, коли вони з’їжджають із маршруту. Але, зрештою, – ні мера в автобусах, ні автобусів після 20-ї, ні обґрунтованих цін на проїзд. Є лише оптимальний дисбаланс співвідношення “ціна – якість”.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.