Там траплялися самовільні рубки, виникали пожежі. Чималу відповідальність держагролісгосп взяв на себе, щоб у подальшому вести на цих площах науково обгрунтовану лісогосподарську діяльність.

У користуванні Лубенського держагролісгоспу – переважно вільхові деревостани.

– Вільха – порода важкодоступна, оскільки росте практично на воді. Тож заготовляти її можна лише в холодну пору року, – розповідає директор Лубенського держагролісгоспу – філії державного лісогосподарського підприємства “Полтаваоблагроліс” Сергій Кушнір. – Окрім вільхи, є невеликі площі осики, сосни, дуба. Виживаємо лише за рахунок переробки деревини, бо фактично не маємо державного фінансування.

Лубенський держагролісгосп співпрацює з вітчизняними промисловими підприємствами: тут виготовляють піддони для цегельних заводів, дошку, заготовки для меблевих підприємств. Реалізують також і дрова. За рахунок збуту продукції покращують матеріально-технічну базу: в останні роки придбали бензопилки, трактори, іншу техніку.

Незважаючи на певні фінансові труднощі, Лубенський держагролісгосп щороку насаджує 25–30 гектарів нових лісів. Усі роботи – лісопосадки, заготівля деревини, нагляд за дотриманням порядку лісокористування – виконуються силами колективу, який налічує близько 30 чоловік. Під час екологічних акцій допомагають учні місцевих шкіл, технікумів. Лісівники, у свою чергу, ніколи не відмовляють школам, дитячим садкам у посадковому матеріалі.

Самотужки підприємство охороняє ліси від пожеж. Ускладнює це завдання безпосереднє сусідство лісових масивів агролісгоспу з містом, тому лісівники додатково уклали договір із місцевою пожежною частиною.

Середня заробітна плата по підприємству відносно невелика – 1500 гривень. Однак лубенським лісівникам не позичати віри у свою справу. Вони постійно запроваджують певні новації. Так, цього року на науковій основі заклали плантації смородини, малини, полуниці, розширили лісорозсадник, уперше посадили саджанці їстівного каштану.

Тож було що показати колегам, котрі взяли участь в обласному семінарі, який нещодавно проходив на базі Лубенського держагролісгоспу. І все це для того, щоб наступні покоління не жили у спустошеному степу, а дихали свіжим повітрям завдяки “зеленим легеням”.