– Вони є прекрасним зразком родини художників, яка працює надзвичайно творчо, гармонійно. І ця сонячна, радісна, мажорна виставка подарує щирі, гарні почуття кожному, хто завітає до нас протягом трьох тижнів, – сказала, відкриваючи експозицію, директор Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка Ольга Курчакова.

Кожен має власне творче обличчя, але двом майстрам вдалося створити єдину гармонійну експозицію, зазначив, вітаючи колег, і голова обласної організації НСХУ Юрій Самойленко.

Твори Ганни Величко натхненно-ліричні, затишні, спокійні. В Ігоря Величка, котрий любить писати мастихіном, вони випромінюють потужну енергію – згармонізувати такі яскраві фарби на полотні, певне ж, дуже непросто. Але оте єсенінське буйство почуттів у нього майстерно вписується в ліричну сонату, виливаючись у філософське: хай буде все благословенне – все, що так сяє, так хлюпоче, так цвіте і… відцвітає.

Полотна обох Величків дуже сонячні, теплі, емоційні, поетичні – вони звучать, як соната для двох, яку зачудовано слухаємо ми, їхні шанувальники.