Та разом із тим міцно тримає народна пам’ять згадку про Трійцю як про Зелені свята, Зелену неділю, на генетичному рівні нагадує про потребу прикрасити житло зеленим віттям-клечанням, порадіти остаточному приходу літа з його щедрим “земним” сонцем, буянням усіх барв.
Непомильно підказує народна пам’ять… Тисячі років тому, ще до зародження християнства, наші пращури відзначали Зелені свята як символ завершення весняного і початку літнього календарного циклу, що було надзвичайно важливо для хліборобів, які плекали у цей сприятливий час майбутній урожай.
Певна річ, із сивої давнини дійшло до нас далеко не все, значна частина культів і звичаїв призабулася. Але, на щастя, те, що передалося, – обряди з піснями, хороводами, толоками – продовжує тримати незримий зв’язок між поколіннями, свідчити про невичерпність народного джерела, невмирущість самого життя.
Рубрика: 
