– Доводиться мати справу і з успадкуванням землі, визначати спірні межі. Потрібно знати законодавство, нормативні акти, слідкувати за всіма змінами, які в цій сфері відбуваються частенько, зокрема в питаннях приватизації землі, щоб все правильно оформляти і людям пояснювати, – розповідає Лідія Григорівна. – Із різними земельними питаннями звертаються щодня, а коли податок на землю нараховується, то в день, буває, за довідками 20–50 чоловік приходять. По кожній ділянці треба уточнювати прізвища власника, ідентифікаційний код, наявні пільги, розмір ділянки. Саме навесні ми проводимо звірку даних для нарахування податку. Отож у нас настає гаряча пора.
Народилася і виросла Лідія Савенко тут, у Попівці, – великому селі зі славним історичним минулим. Любов до рідної землі й подальшу її долю визначила: Лідія залишилася працювати на батьківщині – листоношею, завідуючою бібліотекою, диспетчером у місцевому колгоспі.
– Навколишні місця знаю достеменно, – продовжує розповідь Лідія Григорівна. – Спочатку, коли в школу бігала, потім усі ярочки і стежечки вивчила, поки пошту розносила, а як паї в господарстві нараховувала, навчилася і в земельних документах розбиратися. Цей досвід полегшив і нинішню роботу. Закінчила Полтавський аграрно-економічний коледж, землевпорядником працюю з 2004 року. Торік ми провели нормативно-грошову оцінку земель населених пунктів. Клопотів вистачає, така вже ця робота – неспокійна, але на селі дуже потрібна. Адже земля – найбільше багатство селян.