Стабільність розвитку – це здобуток попередників і труд сучасників

Соціально-економічні аспекти розбудови Незалежності

Привітавши представників ЗМІ з Днем Незалежності України, Олександр Удовіченко зазначив:
– Ми всі, хто живе й працює в нашій державі, причетні до розбудови України. Тому це свято є важливим і для влади, і для всього суспільства.
Аналізуючи соціально-економічні показники Полтавщини за перше півріччя 2010 року, Олександр Удовіченко наголосив, що стабільність економіки області була закладена багато років тому нашими попередниками. Результати, за підсумками першого півріччя 2010 року, голова облдержадміністрації оцінив як непогані.
– Ми намагалися в першу чергу займатися болючими соціальними питаннями. Збільшення заробітної плати становить 12,1 відсотка. Звісно, це небагато, особливо враховуючи інфляційні процеси, але на фоні інших регіонів Полтавщина виглядає краще: в середньому по державі – 8,6 відсотка. Борги з заробітної плати, що накопичилися в попередні роки, зменшено на 34,6 відсотка: у березні, на момент призначення нової адміністрації, мали 48 мільйонів гривень, по закінченні липня – 31,6 мільйона гривень. Багато це чи мало? Справа в тому, що майже 13 мільйонів гривень – борг чотирьох підприємств-банкрутів – “Полтаванафтогазгеології”, двох спиртозаводів, Лохвицького та Карлівського, і заводу “Знамя”. Це державні підприємства і державна проблема. Ми намагаємося привернути до неї увагу Кабміну, міністерств, Фонду держмайна, обговорюємо шляхи вирішення. Скажімо, те, що залишилося від заводу “Знамя”, виставили на продаж цілісним майновим комплексом за 140 мільйонів гривень. Зрозуміло, за таку ціну його ніхто не купить. Тому ми пропонуємо поділити майновий комплекс. А тим часом процедура ліквідації триває, не можна звільняти людей, вони не працюють, а зарплата їм нараховується і не виплачується, накопичуються борги… Серед активно працюючих підприємств заборгованість із виплати заробітної плати мають близько сімдесяти. В Україні Полтавська область – друга після Дніпропетровської з погашення заборгованості.
Ціни – ще одна важлива складова соціальної ситуації. А вони значною мірою залежать від урожаїв. Спека, що тримала в облозі світ, зокрема Європу, Україну, Росію, стала об’єктивною причиною значних ускладнень у сільському господарстві. В області наполовину менше зібрано ранніх зернових від плану. Під пізніми культурами – кукурудзою і соняшником – у нас півтора мільйона гектарів. Нині форс-мажорна ситуація з кукурудзою: вона “горить”, зерно не наливається. Почали збирати – по 50 центнерів із гектара замість ста. Під цукровим буряком – 70,2 тисячі гектарів, якщо не підуть дощі, запланованого валу теж не матимемо. Водночас знаємо, що деякі області в Україні взагалі не мають урожаю. Наприклад, Харківська залишилася без ранніх зернових. Росія до сорока відсотків зменшила прогноз збору врожаю й заборонила експорт. Тому потрібно забезпечити продовольчу безпеку регіону – створюємо регіональний ресурс, який дасть можливість утримувати ціну на соціальні сорти хліба, і це – обов’язок влади. Із необхідних 60 тисяч тонн уже законтрактовано 87 відсотків. Все інше – саморегульований ринок.
Розвиток сільського господарства пов’язуємо перш за все з розвитком тваринництва. Зусилля влади спрямовані на те, щоб все-таки залучати інвесторів для створення великих, за нашими мірками, виробництв, інакше виробництво буде не рентабельним, а затратним і проблематичним. Нині в області розроблено 18 проектів для залучення інвестицій у сфері молочного тваринництва, свинарства. Зрозуміло, що всі вони можуть і не бути реалізовані. Але шанс є, бо є земля, є інфраструктура.
За приростом промислового виробництва (23,1 відсотка) Полтавщина – третя в Україні серед регіонів. Почали працювати підприємства Кременчука. На жаль, поки що не вирішується питання з держзамовленням на пасажирські вагони Крюківського вагонобудівного заводу. Це питання ми порушили перед Президентом України під час його робочої поїздки у Великі Сорочинці на ярмарок. Президент поставив завдання міністру промполітики сформувати пропозиції на 2011 рік.
Флагман нафтопереробки – Кременчуцький НПЗ – переробив понад 2 мільйони тонн нафти, це більше, ніж за перше півріччя минулого року, майже на 800 тисяч тонн. Звісно, робота НПЗ залежить від того, як ті, хто управляє заводом, знаходитимуть джерела сировини, бо спірні питання між українськими й російськими акціонерами не вирішені, й це перепона для завантаження потужностей заводу по нафтопроводу з Росії.
Полтавський ГЗК працює стабільно. Зменшено напругу, що виникла через конфлікт між працівниками транспортного цеху комбінату й власниками. Кожну зі сторін можна зрозуміти. У зв’язку із заміною автомобілів і зміною умов праці робітникам урізали пільги. З іншого боку потрібно підвищувати заробітну плату – влада говорить про це власникам і керівництву комбінату. Хоча треба визнати, що зарплата на Полтавському ГЗК – на рівні інших ГЗК. Ситуація непроста ще й тому, що з’явилися підбурювачі – так звана незалежна профспілка, ніде не зареєстрована, представники якої, судячи з усього, мали якісь свої прагматичні цілі. Довелося втрутитися облдержадміністрації, допомагало профільне міністерство, знайдено компроміс, створено робочу групу, яка відпрацьовує графіки підвищення заробітної плати, інші питання.
Триває підготовка до зими. Житлово-комунальна галузь Полтавщини завжди була благополучною: робота теплового господарства більш-менш стабільна, житловий фонд у відносно нормальному стані. Зі школами, лікарнями проблем немає – 97 відсотків підготовлені до нового опалювального сезону. Єдине зауваження – не всі підготовлені об’єкти сертифіковані й паспортизовані. Це надолужуємо.
Енергозбереження залишається одним із пріоритетів у області. Зробимо демонстраційними три об’єкти, модернізацію яких фінансуватимемо з обласного бюджету в сумі 37,7 мільйона гривень, у цілому фінансування становитиме 40,5 мільйона гривень. Це – Горбанівський пансіонат для ветеранів, обласний інститут післядипломної підготовки вчителів і обласна психіатрична клінічна лікарня імені Мальцева.
Найбільший тягар критики маємо через подорожчання газу для населення. Але хтось колись мусив зробити цю непопулярну дію. Бо розрив між реальною ціною і ціною, закладеною в тарифах, не давав можливості нормально функціонувати системі… Тепер відпрацьовується певний механізм, аби той, хто не може платити реальну ціну, отримував субсидію від держави й не відчув збільшення своїх витрат. А той, хто нормально заробляє, повинен сплачувати повний тариф. Держава й місцева влада беруть на себе практично всі проблеми з оформленням документів. Без труднощів не обійдеться. І нестандартні ситуації будуть, і комп’ютерного забезпечення не вистачає – не скрізь можна скористатися електронною системою передачі даних. Але цей шлях треба пройти.

На те й влада, щоб не допускати форс-мажорів

– Олександре Васильовичу, в зв’язку з підвищенням ціни на газ чи надійшли звернення теплопостачальних підприємств до облдержадміністрації щодо підвищення тарифів на їхні послуги? Можливо, вже є розрахунки?
– Безумовно, ми стоїмо перед проблемою підвищення тарифів на послуги підприємств сфери теплоенергетики. Процедура запущена. Державна інспекція з контролю за цінами в області перевіряє економічну обгрунтованість їхніх пропозицій. Після цього документи будуть направлені в НКРЕ, яка тепер прийматиме рішення щодо тарифів. Думаю, тарифи можуть бути підвищені не раніше нового року.
– Який економічний стан підприємства “Полтававодоканал”? Ще недавно його хотіли оголосити банкрутом.
– Ми не підвищували тарифи на послуги “Полтававодоканалу” два чи навіть більше років. А тариф не покриває витрат: 56 відсотків покриття. Підприємство вимушене брати кредити. Частину коштів водоканал вкладав у модернізацію
системи водопостачання. Чесно кажучи, “Полтававодоканал” – чи не найкраще підприємство в Україні серед водоканалів за станом мереж, роботою. Але коштів на модернізацію насправді не вистачало, тому повністю не розраховувалися за електроенергію. Це не сподобалося “Полтаваобленерго”. Але зрештою в “Полтаваобленерго” погодилися отримувати поточні платежі й реструктуризувати борг водоканалу – це 12 мільйонів гривень. Звісно, представники обленерго можуть у суді порушити питання про одночасне погашення боргу, заблокувати рахунки водоканалу. З одного боку – мають на це право, а з іншого – вони практично задарма отримали те, що належало всій громаді, стали монополістами. Тому нині питання так не стоїть. На те й влада, щоб не допускати подібних форс-мажорів. А ті гроші, що виділила обласна рада, проблему не вирішують. Стоїть питання виходу на новий рівень тарифів, бо досягнення нормального економічного стану підприємством – справа не одного року.
– Як просувається ремонт сільських шкіл, і що влада планує робити зі школами, в яких туалети надворі? Ваш попередник Валерій Асадчев говорив, що такі школи закриватимуть.
– До 1 вересня всі школи будуть підготовлені й відкриються. Розпочнемо нормально навчальний рік. Зрозуміло, що в деяких школах дахи, вікна хоч і в робочому стані, але вже потребують заміни. Два роки обласна рада в рамках обласної програми виділяла кошти обласного бюджету на ремонт аварійних шкіл. І досі найболючіші проблеми вирішуємо за рахунок обласного бюджету. Звичайно, вибірково. Бо на ремонт усіх шкіл немає коштів. Інше – справа місцевих бюджетів. Щодо туалетів, то кілька років і обласне управління освіти, і районні відділи серйозно займалися цією проблемою. Думаю, підтримаємо починання наших попередників, щоб діти мали нормальні туалети в школах.
– Чи закриватимуться малокомплектні школи?
– Так питання не стоїть: якщо школа – малокомплектна, то не відкриється. Є обласна програма, якою передбачено, які саме школи закриватимуться й куди переводитимемо дітей. Але треба пам’ятати, що закриття школи – це завжди проблема: й психологічна, й кадрова, й організаційна. Якщо дітей возити в іншу школу, то потрібен транспорт. А це питання за один день не вирішити. Президент поставив завдання забезпечити шкільними автобусами школи за рахунок Державного бюджету. Але й Міністерство освіти та науки без підтримки Мінфіну його не виконає. Шість автобусів ми повинні отримати цього року, з них чотири – спеціальних, з підйомниками для інвалідів. Напевно, в 2011 році реалізацію програми продовжать. Водночас ми намагаємося забезпечувати транспортом школи за рахунок місцевих бюджетів, спонсорів. Наступна проблема, кадрова, – це соціальна проблема. Що робити з педагогами? Відправити їх по домівках у сільській місцевості, де немає роботи? Вирішувати проблему потрібно, але не різко, а знаходячи компромісні рішення.
– Лісосмуги на Полтавщині подекуди переводяться на пеньки. Чи буде їх відновлено?
– Наші дідусі й бабусі садили лісосмуги за жорсткою адміністративною вказівкою. Нині ні в державі, ні в області немає програми їх відновлення. Ліси відновлюємо. Полтавщина – в п’ятірці областей, де ця робота проводиться найактивніше. Питання з лісосмугами я з’ясую.

Готуючись до виборів

– Олександре Васильовичу, чи братимете участь у виборах? Чи очолюватимете список Партії регіонів?
– Ну якщо я – керівник Партії регіонів на рівні області, то зрозуміло, що буду очолювати список кандидатів до обласної ради.
– Нібито не в усіх районах Партія регіонів встигла зареєструватися…
– У семи сільських районах немає первинних організацій Партії регіонів. Але з такою проблемою зіткнулися й інші політичні сили. Ну що ж? Подивимося, може, будуть ще якісь роз’яснення. Бо є й інші питання. І поки що мовчить ЦВК. Наприклад, ми нині стоїмо перед дилемою – скільки депутатів повинно бути в обласній раді. Відповідно до закону – або 60, або 120. Якщо 60, то 30 – мажоритарники, а 30 – депутати за партійними списками. Можете уявити, яка розгорнеться боротьба, бо скільки політичних сил претендуватимуть на ці місця! Якщо 120 – то ми досі в області не практикували вибори такої кількості депутатів. Тоді буде не по одному, а по два представники з кожної адміністративної одиниці. Поки що немає остаточного роз’яснення, як маємо чинити. У будь-якому разі наша політична сила намагатиметься максимально брати участь у виборах до рад усіх рівнів. Якщо ж десь не будемо представлені, то теж нічого страшного. Будемо домовлятися з колегами про спільні дії.

Непорушно й прагматично

– Яка зарплата у голови облдержадміністрації, і чи підвищувалася вона за час прем’єрства Азарова?
– Не підвищувалася, це правда. Зарплата голови облдержадміністрації – 9 тисяч гривень на фініші. Значить, дещо більше десяти нараховується. У заступників – від 5300 до 7000. Начальник головного управління отримує 3200, начальник відділу – 2000, спеціаліст – 1700–1800. Востаннє зарплату спеціалістам підвищували на початку 2008 року.
– Який найоригінальніший подарунок подарували Вам на день народження? Чи дарував щось Віктор Янукович?
– Ніхто не підлаштовував ярмарок під мій день народження. Так випало, що цього разу  відкривали ярмарок 18 серпня. Ми вже звикли до ярмарку й ставимося до нього дещо буденно, а для гостей його рівень високий, і в них багато емоцій, море задоволення. Традиційно керівники держави приїжджали на ярмарок і приїжджатимуть. Зрозуміло, завжди годиться частувати гостей. Я запросив Президента на обід, та не на самому ярмарку, бо для вищих посадових осіб держави існує певна обмежувальна процедура. Президент привітав, подарував ікону святого Миколая Чудотворця. Були п’ять голів облдержадміністрацій, голови обласних рад. По-людськи приємно.
– Що для Вас Незалежність?
– На сайті є ще одне запитання в цьому ключі – про Сєверодонецьк. Пам’ятаєте ту ситуацію, коли “помаранчеві” завзято змушували дотримуватися тільки одного погляду? Сєверодонецьк був захисною реакцією, щоб показати, що не можна так чинити. А питання розірвати державу не стояло. Тепер – тим більше. Необхідність незалежності ніхто не піддає сумніву, це – непорушно, в тому числі й для очільників держави, й для чиновників обласної державної адміністрації.
– А чи є в Україні всі необхідні чинники, щоб бути по-справжньому незалежною?
– Це тема дискусійна. Дорогою на Сорочинський ярмарок Президент розповідав про зустріч із Володимиром Путіним у Воронезькій області, куди Прем'єр-міністр Росії вилетів через пожежі. А ми в Україні завдяки адміністративним діям державного механізму пожеж уникли. Може, хтось скептично ставився до тих нарад, що проводив Президент України, до відкликання з відпусток керівників областей, але такий форс-мажор не дав розслабитися. Президент зустрічався з Путіним через нагальну проблему недобудованого крейсера “Україна”. І її вдалося вирішити тільки завдяки жорсткій прагматичній позиції Президента України. Для добудови крейсера потрібно два мільярди доларів, перегнати крейсер у Сєверодвінськ на російські військові верфі неможливо, він не дійде. Тому українська сторона запропонувала російській стати власницею, частково або повністю, Миколаївського суднобудівельного заводу, де стоїть крейсер. Або ситуація з південним потоком: європейці досі не дали однозначної відповіді, куди вони вкладатимуть кошти. Ми пропонуємо модернізувати нашу газотранспортну систему, що буде втричі дешевше. Прагматичність у відносинах із партнерами – один із елементів Незалежності, що у свою чергу дає можливість розбудовувати економічну незалежність. А складових Незалежності – багато.

Людмила САМОЙЛОВА
“Зоря Полтавщини”
Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.