Власне про подію Хрещення Господнього відомо таке. Господь наш Ісус Христос, повернувшись із Богородицею і названим отцем праведним Йосифом після смерті царя Ірода з Єгипту, зростав у невеликому містечку Назареті, що в Галілеї. З Пресвятою Своєю Матір’ю Він перебував тут до Свого тридцятиліття, заробляючи на життя ремеслом названого батька, який був теслею. Коли ж виповнився тридцятий рік Його земного життя, тобто Він досяг віку, з якого за законом дозволялося учителювати і приймати сан священика, настав час явлення Його народу. Але перед тим, за словом пророків, мав явитися Предтеча, на якого покладалося завдання підготувати народ до прийняття Месії.
Далеко від людей, у глибині суворої пустелі, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії (родича Пресвятої Богородиці, який ще в утробі матері своєї праведної Єлисавети радісно затріпотав, вітаючи Спасителя). Бог повелів Іоанну вийти до людей із проповіддю покаяння і хрестити, “щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього”.
Послухати проповіді Іоанна виходила вся країна, багато людей приносили покаяння у гріхах і хрестилися. І в очікуванні Месії запитували, чи не він – Втіха людей? Хреститель же говорив: “Услід за мною йде Сильніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв’язати ремінця від взуття Його”.
В один із днів прийшов на Йордан і Спаситель, щоб прийняти Хрещення нарівні з усіма. Предтеча Духом Святим пізнав Його і сам просив від Нього Хрещення як підвладний гріху нащадок Адама від Того, Хто не мав потреби у Хрещенні, бо був Син Божий. Але Ісус сказав: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду”. Він хрестився, щоб освятити Собою водне єство і щоб нам дарувати купель святого Хрещення. Коли ж, хрестившись, Він виходив з води, Дух Святий зійшов на Нього, явившись у вигляді голуба. Так виповнилося слово Боже, сказане Іоанну в пустелі.