Хоча потенціал нашої області – 100 тисяч гектарів цукрових буряків при урожайності 500 центнерів з гектара, однак він реалізовується не сповна. Скажімо, у 2007-му на Полтавщині цукристі займали 74 тисячі гектарів, у 2008-му – 64 тисячі, а в нинішньому році заплановано посіяти всього лише 46,6 тисячі гектарів. При цьому, на думку заступника начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Семена Москаленка, виробники цукросировини дещо завищують майбутню урожайність солодких коренів, яка, за прогнозами, має становити 487 ц/га. В той час як навіть минулого, сприятливого для цієї культури, року середньообласна урожайність цукристих була 421 ц/га, а середньорозрахункова (за 5 останніх років) взагалі становить 306 ц/га.
Прагнення цукроварів оптимізувати виробництво, зрозуміти можна, адже й до цього часу їхні склади затоварені "білим золотом", продати яке навряд чи вдасться до початку нового сезону цукроваріння. Не може не насторожувати переробників і ціна на газ, яка може зрости до 450 доларів США за 1000 кубометрів. Доволі незрозумілою є й ситуація з державною дотацією, що розрахунково мала б становити 1000 гривень на гектар посівів (торік була 750 грн/га). Звісно, що все це матиме свій вплив на собівартість цукру, а його ціна з заводу минулого сезону цукроваріння спочатку була 2,50–2,60 гривні за кілограм, і зараз, з початку березня 2009 року, – 3,60–3,70 грн/кг.
Минулого року на Полтавщині працювало 7 цукрозаводів, а державна квота на виробництво цукру становила 280 тисяч тонн, виробили ж 240 тисяч тонн. Цьогоріч, за попередніми прогнозами, працюватиме 6 заводів. При цьому державна квота на виробництво цукру на 2009 рік для нашої області становить майже 334 тисячі тонн. Хоча саме поняття слова квота в цьому випадку не відповідає повною мірою своєму значенню, бо, замовивши певний обсяг продукції полтавському товаровиробнику, держава мала б допомогти з реалізацією відповідного товару. Але на практиці цукровиробники змушені покладатися тільки на власні сили. Між тим, прості розрахунки вказують на те, що за умов вартості однієї тонни цукросировини 220 гривень, а газу – 450 доларів США за 1000 кубометрів, відпускна ціна цукру з заводу буде не меншою, аніж 5 гривень за кілограм. Що ж до рентабельності цукрозаводів, то, за підрахунками фахівців, вона буде нульовою при урожайності цукрових буряків на рівні 360 центнерів з гектара, відтак знову ж таки потрібні додаткові капіталовкладення, аби збільшити урожайність солодких коренів.
Окрім збуту продукції, чи не найбільшою проблемою для цукроварів є остаточно ще не визначена ціна на газ, яка, за прогнозами, значно зросте.
Тож голова облдержадміністрації Валерій Асадчев зосереджував увагу присутніх на необхідності диверсифікації енергоносіїв. На його думку, не можна бути абсолютно залежним від одного-єдиного джерела – російського газу. Слід також переорієнтовувати виробництво на застосування мазуту й вугілля, а в подальшому – біогазу. Адже область, яка засіває зерновою кукурудзою понад 300 тисяч гектарів, має всі можливості для виробництва біопалива.
Зоря Полтавщини, Вівторок, 17 березня 2009 р., стор. 2.
Прагнення цукроварів оптимізувати виробництво, зрозуміти можна, адже й до цього часу їхні склади затоварені "білим золотом", продати яке навряд чи вдасться до початку нового сезону цукроваріння. Не може не насторожувати переробників і ціна на газ, яка може зрости до 450 доларів США за 1000 кубометрів. Доволі незрозумілою є й ситуація з державною дотацією, що розрахунково мала б становити 1000 гривень на гектар посівів (торік була 750 грн/га). Звісно, що все це матиме свій вплив на собівартість цукру, а його ціна з заводу минулого сезону цукроваріння спочатку була 2,50–2,60 гривні за кілограм, і зараз, з початку березня 2009 року, – 3,60–3,70 грн/кг.
Минулого року на Полтавщині працювало 7 цукрозаводів, а державна квота на виробництво цукру становила 280 тисяч тонн, виробили ж 240 тисяч тонн. Цьогоріч, за попередніми прогнозами, працюватиме 6 заводів. При цьому державна квота на виробництво цукру на 2009 рік для нашої області становить майже 334 тисячі тонн. Хоча саме поняття слова квота в цьому випадку не відповідає повною мірою своєму значенню, бо, замовивши певний обсяг продукції полтавському товаровиробнику, держава мала б допомогти з реалізацією відповідного товару. Але на практиці цукровиробники змушені покладатися тільки на власні сили. Між тим, прості розрахунки вказують на те, що за умов вартості однієї тонни цукросировини 220 гривень, а газу – 450 доларів США за 1000 кубометрів, відпускна ціна цукру з заводу буде не меншою, аніж 5 гривень за кілограм. Що ж до рентабельності цукрозаводів, то, за підрахунками фахівців, вона буде нульовою при урожайності цукрових буряків на рівні 360 центнерів з гектара, відтак знову ж таки потрібні додаткові капіталовкладення, аби збільшити урожайність солодких коренів.
Окрім збуту продукції, чи не найбільшою проблемою для цукроварів є остаточно ще не визначена ціна на газ, яка, за прогнозами, значно зросте.
Тож голова облдержадміністрації Валерій Асадчев зосереджував увагу присутніх на необхідності диверсифікації енергоносіїв. На його думку, не можна бути абсолютно залежним від одного-єдиного джерела – російського газу. Слід також переорієнтовувати виробництво на застосування мазуту й вугілля, а в подальшому – біогазу. Адже область, яка засіває зерновою кукурудзою понад 300 тисяч гектарів, має всі можливості для виробництва біопалива.
Зоря Полтавщини, Вівторок, 17 березня 2009 р., стор. 2.
Рубрика: 
