“Я їсти собі не дала б, щоб бути не уважною до дітей”

Більшість людей пам'ятає своє повоєнне дитинство, добрих уважних батьків, дідів, які були для нас прикладом на все життя. Спасибі, що ви бачите талановитих дітей, допомагаєте знедоленим. Ну я їсти собі не дала б, щоб бути не уважною до дітей. І зараз не можу пройти мимо таких, матері яких по годині сидять біля дзеркала, а дитина бездоглядною ходить по підворіттях. Любити дитину треба, як самого себе, з дня її народження.
З 5 до 15 років будьте їй другом, навчіть всього того, що вмієте самі, а з 15 до 18 років будьте порадником, розповідайте про свої успіхи та невдачі – дитина зробить висновки сама і вас обов'язково зрозуміє.
Батько і мати для дитини – вих
ователі від Бога.
Уклін вам, "зоряни", від усіх читачів нашого мікрорайону, де газету передають з рук в руки, бо не всі мають кошти її передплатити. От і я йду оце з "Порадницею" в той будинок, що по сусідству зі мною. А там Валя і Тамара дали кішечку, яку їм підкинули, своїй сусідці. Дивлюсь, а вона її тримає в пазусі. Каже – щоб коти не ганялись за нею, бо вона ще маленька. І це теж приклад чуйності.

Ніна Григорівна БУТЕНКО,
ваша постійна читачка з Карлівки.
Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.