Зайшла, але моє пенсійне посвідчення знаходилося на дні сумки, я не могла його швидко дістати. Хоча мені уже за сімдесят, та кондуктор стала вимагати, щоб я його показала. Але – як! Вона репетувала, наче її грабують. Спасибі, захистили пасажири. На зупинці “Фурманова” я залишила цей “Богданчик”. Але на душі було тяжко, не могла стримати сліз від завданої образи.
Мимоволі пригадала свою недавню зустріч з іншим водієм автобуса Леонідом Свириденком, з яким їхала маршрутом “Полтава – Михайлівка”. Він працює на автобусі “ЛАЗ”, державний номер 078-89. У переповненому салоні було більше півсотні пільговиків, але водій не скаржився, що не виконує плану, спокійно відповідав на запитання пасажирів, жартував. У машині чисто, затишно, і пасажири  перебували в доброму настрої від того, що спілкуються з душевною і простою людиною. Ось тоді я дійшла висновку, що зовсім даремно ми іноді нарікаємо, що автобуси автопідприємства 15327 старезні, буває, сходять з графіків через поломки. Зате відношення водіїв, кондукторів там зовсім інше. Панує доброзичливість, взаєморозуміння. І за це хочеться подякувати і їм, і керівникам цього підприємства, де повага до пасажирів – така ж вимога, як і оплата за проїзд.