Архів рубрик ‘ГОЛОВНА’

Хутір, якого вже немає

  Легейди описала в книзі “Козацькі хутори й села Шишаччини” Ольга Кулага. Мешканка Шишак, бібліотекар за фахом розповіла про всі роди, які тут жили. Традиція організовувати свято хутора Легейди започаткована з ініціативи інтелігенції райцентру. – У місцях, де колись були Легейди, надзвичайно прекрасна природа, – розповідає Микола Малик. – Раз у рік у тій місцевості […]

Понад берегом красеня Псла…

  Омельник славний своїми людьми, які живуть і трудяться, люблять рідне село, роблять його ще красивішим. Звичайно, успіхів неможливо досягти без умілого організатора і натхненника, яким у моєму рідному селі є сільський голова Олександра Шереметьєва. Познайомилася я з нею торік на День Перемоги. У центрі села височить пам’ятник воїнам, які загинули в роки війни. Їх […]

Співець рідної історії

  Взагалі твори цього автора, уродженця села Очеретувате Семенівського району, мені дуже до душі, бо пише він про історію рідного краю, мужність і героїзм українського народу в боротьбі за свою незалежність. Серед його творів, які мені довелося прочитати, – “Отамани Посулля”, “В межиріччі Сули і Хорола”. Заслуговує на повагу те, з якою відданістю автор проводить […]

Наставник майбутніх хліборобів

  У ході зібрання учасникам форуму вручили нагрудні знаки “Антон Макаренко”. Серед нагороджених був і старший майстер, завідуючий відділенням механізації Хорольського міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, відмінник освіти України Олександр Семенюта. Близько тридцяти років він передає свої знання майбутнім механізаторам. За його безпосередньою участю підготовлено сотні фахівців для агропромислового комплексу України. Анатолій […]

Невже сільські люди гірші?

На маршруті автобусного сполучення  Білецьківка – Кременчук відмінено безкоштовні перевезення пільгових категорій. Раніше ми мали на це право один раз на тиждень, тобто у четвер. Потім кількість пільговиків, які можуть їхати без плати за проїзд, обмежили до 2 чоловік на рейс. Але півроку тому відмінили й таку “милість”. Перевізники мотивують це тим, що їм, мовляв, […]

Роки минають – дружба залишається

Кожен із нас на собі й своїх рідних відчув усі страхіття Великої Вітчизняної й нелегкого повоєнного часу. Та не лише ми, а й наші вчителі. Багато з них прийшли в школу працювати майже з фронту, як, приміром, директор Іван Іванович Маслівець. Він повернувся з війни інвалідом – на милицях, а потім все своє життя ходив […]

Від пенсії до пенсії…

А от пенсії й зарплати, які отримує переважна більшість українського населення, так і залишаються мінімальними. Але хіба народним депутатам є до того діло? Їм, як то кажуть, і за вухом не свербить, що левова частка українців живе за межею бідності. Вони, здається, дбають лише про підвищення власних статків. За це у Верховній Раді голосують майже […]

“Краще загинути, ніж потрапити в полон…”

У перші дні Великої Вітчизняної його відправили на фронт, у Севастополь. Моїй мамі, Надії Микитівні, на ту пору не виповнилося й 23 років. У неї на руках залишилося двоє діток: мені було тоді п’ять років, а моєму братикові Анатолію – лише два місяці. Нашу сім’ю евакуювали у П’ятигорськ. Саме туди батько й писав листи із […]

Їх кидала молодість у запеклий бій…

Разом із друзями-побратимами наводили переправи через річки, мінували поля, розміновували їх, коли треба було розчистити шлях для руху наших військ. Сапери завжди були на передовій і, як кажуть, ходили по лезу ножа. Адже відомо, що сапер помиляється тільки раз… Коли війна із західних кордонів докотилася до самісінької радянської столиці, Олексій Комаров ще навчався у московському […]