На молокопереробних підприємствах України нині, за даними вітчизняних експертів, загалом переробляється близько 4 мільйонів тонн молокосировини. Майже 40 відсотків від цих обсягів – молоко, вироблене в приватних господарствах населення, і приймають його заготівельники, як правило, другим ґатунком. При вступі нашої країни до Євросоюзу вітчизняні стандарти необхідно буде переорієнтувати на “європейські рейки”. А значить, молоко ІІ та І ґатунків переробні підприємства з часом перестануть приймати. Для багатьох сімей корова, а точніше молоко, здане заготівельникам, часто буває єдиним джерелом доходів, а відтак і засобів до існування. Тож як у такому разі виживатиме сільське населення? Про це йшлося на засіданні “круглого столу” на тему “Ситуація в молочному скотарстві Полтавської області”. У зібранні взяли участь сільгоспвиробники, науковці, керівники аграрної галузі.
Статистичним рядком
Якщо в 1990 році у всіх категоріях господарств області утримувалося близько 1,3 мільйона голів великої рогатої худоби, в тому числі майже 500 тисяч корів, то нині, відповідно, маємо приблизно 240 тисяч голів ВРХ, у тому числі 125 тисяч корів. Тобто поголів’я за цей період зменшилося майже в 5 разів. У зв’язку з нестабільною державною політикою стосовно тваринницької галузі ліквідували поголів’я навіть 2 племзаводи – в Чутівському та Решетилівському районах. І така негативна тенденція, на жаль, продовжується, констатував директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергій Фролов.
У сільгосппідприємствах поголів’я корів нині становить 19% до рівня 1990 року, а в господарствах населення – 80%. Відтак корова для селянина – це перш за все засіб виживання. Тому ситуація, коли молоко ІІ ґатунку не прийматиметься до переробки, може стати справжнім шоком для селян. Аналіз статистичних даних свідчить, що частка продукції тваринництва, вироблена в господарствах населення, збільшилася з 26% у 1990-му до 41% в 2015 році.
Такий стан у молочному скотарстві призвів до зменшення споживання молока і молочних продуктів. Цей показник на душу населення зменшився з 374 кілограмів у 1990 році до 223 у 2015 році при раціональній нормі річного споживання молочних продуктів 438 кілограмів. Однак із статистичним показником рівня споживання молочних продуктів населенням можна посперечатися. Бо якщо в країні заводи переробляють лише 4 мільйони тонн молока, то й виходить, що один українець потенційно споживає менше 100 кілограмів молокопродуктів за рік. Окреме питання – якість молочної продукції, та й не лише молочної. Адже тисячі, а може, й мільйони тонн пальмової олії, яка завозиться в Україну, – то “добрий” додаток до молочних, м’ясних та кондитерських виробів.
Випасати Рябуху, Зорьку й Лиску ніде
Проблеми, з якими стикаються власники худоби, яка утримується в індивідуальних господарствах, порушила керівник сімейної ферми з села Бутенки Кобеляцького району Катерина Скрильник. Найбільші з них – відсутність пасовищ і брак підтримки з боку держави.
– Наша ферма працює вже понад 10 років. Поголів’я вивели самостійно, всього утримуємо 45 корів. Маємо доїльний апарат, а холодильне обладнання орендуємо. Взяти в оренду луки для випасання худоби дуже складно, тож доводиться підсівати паї травами, боротися зі шкідниками. Бо якість молока залежить від харчування худоби. Від нього залежить і здоров’я тварини. Тому всі корми виробляємо самі й жодних добавок (преміксів) не застосовуємо. Надоюємо за добу 500 літрів молока. Молодняк випоюємо цільним молоком не менше 4-х місяців, – розповідає пані Катерина. – Виробник молока ніколи не буде задоволений ціною на нього. Ми є членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Молочний світанок”. Керівництво кооперативу розглядає питання виробництва масла та первинної переробки молока. Але тут теж проблема – відсутність ринку збуту продукції. Усе потрібно напрацьовувати з нуля.
Катерина Скрильник говорила й про продаж в шкільних буфетах та в кіосках поблизу шкіл таких продуктів, як чіпси, пакетовані соки, солодкі газовані напої, бутерброди. Водночас там ніколи не буває корисних продуктів, які полюбляють діти: сирків, йогуртів, ряжанки. Вона також наголосила на абсолютній байдужості влади до проблем селян, як, власне, й до усіх простих українців.
– Всеукраїнська фермерська спілка зібрала 3 мільйони підписів проти зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення і намагалася передати їх народним обранцям. Але до фермерських “ходаків” так ніхто з Верховної Ради і не захотів вийти, аби забрати ці підписи, – констатувала Катерина Скрильник.
На шляху до Європи годувати не обіцяли
Якщо за рівнем цін на продукти харчування, ліки, комунальні послуги, побутові товари ми вже іноді і європейські країни обганяємо, то із заробітною платою ситуація протилежна. Нині переважна частина українців перебуває на межі фізичного виживання. І мова зовсім не про збалансованість харчування, а про звичайнісіньке недоїдання, яке перш за все призводить до погіршення здоров’я українців, надто дітей. Тож на засіданні “круглого столу” вкотре йшлося про забезпечення полтавських дітей за рахунок бюджетних коштів високоякісним екологічним молоком.
– Якщо порівняти 2012 і 2016 роки, за цей період майже в два рази серед школярів зросла кількість дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату та сколіозом. Як тільки дитина падає, так і маємо перелом ноги чи руки, – зазначила директор департаменту освіти і науки ОДА Олена Харченко. – Молоко – це той продукт харчування, який дає поживні речовини, що сприяють підвищенню імунітету, підвищенню рівня кальцію в організмі. Ми розробили спеціальну програму, суть якої полягає у забезпеченні дітей молоком за рахунок місцевих чи обласного бюджетів. Для щоденного забезпечення 200-грамовим пакетом молока дітей 1–4 класів, а таких в області трохи більше 54 тисяч, загалом потрібно 2 тисячі тонн молока в рік.
Присутні на зібранні керівники агроформувань хоча й висловилися “за” забезпечення шкіл молоком, та водночас наголосили на непрозорості тендерних процедур, котрі необхідно пройти, щоб завозити цей продукт, і виграти які нікому з них ще жодного разу не вдавалося. Звучали також нарікання на роботу Держгеокадастру, який фактично на свій розсуд розпоряджається українськими чорноземами.
– До тих пір, поки не подолаємо корупцію в освітній галузі, в країні, забезпечити школи якісним молоком ми не зможемо. Нині, скажімо, постачання всіх продуктів у школи області передано одному чи двом ФОПам, – констатував керівник ТОВ НВП “Інтерагросервіс” Диканського району Геннадій Головін. – Зараз, наприклад, ми не можемо до своєї сільської школи постачати свою продукцію, бо там є постачальник, визначений тендером. Де він бере ту продукцію і якої вона якості – це нікому не відомо. У дитсадок нашого села ми постачаємо молоко, але в школи – ні.
Слід зауважити, що зазначене сільгосптовариство утримує ВРХ та має міні-молокопереробне підприємство, яке виробляє близько 2 десятків видів молокопродуктів, у тому числі й пакуванням по 200 грамів. Учасники “круглого столу”, сільгоспвиробники були єдині в необхідності забезпечення своїх дітей молоком, що, власне, кожен із них уже й робить. Зайшла розмова і про якість молока, яке перед вживанням, на думку представників відповідних інстанцій, необхідно пастеризувати чи кип’ятити.
– Свого часу ми виросли на козячому чи коров’ячому молоці, й тоді ніхто не думав про пастеризацію, бо ніхто не додавав у корм худобі штучних добавок, і діти були здоровими, з рожевими щічками. А зараз, страшно подумати, 50 відсотків дітей через захворювання кісток не відвідують уроки фізкультури. І це тільки тому, що споживають неякісні продукти, які не відповідають санітарним вимогам. І це робиться якщо й не навмисне, то, мабуть, через те, що ніхто не хоче думати про державу, про свій народ, – наголосив Герой України, керівник ПАФ “Україна” Великобагачанського району Іван Махтейович Балюк. – До того ж ми не знаємо, що буде завтра із землею. А молочне скотарство міцно пов’язане із землею. Відтак і виходить, що державні діячі не зацікавлені у виробництві тваринницької продукції. Будувати кормоцех чи не будувати, купувати силосний комбайн, який коштує 15 мільйонів гривень, чи ні? Як бути завтра?
– Нині господарнику в школі легше замінити вікна чи зробити інший ремонт, ніж постачати молоко, де буде кілька перевіряючих організацій, – долучився до розмови депутат обласної ради, керівник СТОВ “Вітчизна” Карлівського району Володимир Литвин (це підприємство вже понад 6 років виготовляє понад 8 тисяч тонн молока екстра-класу в рік. – Авт.). – Керівники освітньої сфери загалом не зацікавлені в постачанні у школи якісного молока. Програму написати ви напишете, але діти питимуть “хімію” з пакетиків. Що стосується громадського тваринництва, тут є програма “на знищення”, а щодо індивідуального сектора – суть закону про молоко і молоковмісні продукти така: ніхто не забороняє з 1 січня 2018 року приймати на переробку молоко ІІ ґатунку. Але при атестації молокозаводів вони будуть зобов’язані задекларувати, що не прийматимуть молоко: у 2018 році – ІІ ґатунку, в 2019 –
І-го, а з 2020 – вищого, тобто працюватимуть тільки з молоком екстра-класу. Тож молокозавод або вироблятиме якісну, відповідно до європейських норм, продукцію, або працюватиме “в підпіллі”. Вивчаючи досвід Прибалтійських країн, слід зазначити, що там “дядько” чи фермер, який виробляє молоко, везе його в найближчу лабораторію або укладає угоду з державою, де перевіряють якість молокосировини. А хто й де засвідчить у нас якість молока? У Карлівському районі такої лабораторії немає.
“…А нас просто знищують”
Схаменутися хоча б на краю безодні закликав керівництво держави депутат обласної ради, генеральний директор СТОВ “Агрофірма імені Довженка” Шишацького району Віктор Скочко:
– Наші високопосадовці знають, що їхні діти п’ють якісне молоко, споживають якісні продукти і будуть жити в Швейцарії. Але Господь Бог може розпорядитися так, що їхня невістка чи зять споживають сьогодні те молоко, якого в принципі дітям не можна пити. І це може мати негативний вплив на їхніх онуків… Можна наводити десятки прикладів. У різних країнах виробники молока захищені державою, і щойно ціни на нього опускаються нижче 20 євроцентів, включається державний механізм підтримки. А нас просто знищують. І дай Бог, щоб програма забезпечення дітей молоком запрацювала, але проблеми в цілому це не вирішить. Адже рентабельність виробництва ріпака, соняшнику чи кукурудзи в кілька разів вища за молоко, та й клопоту менше. Саме тому більшість господарств не займається тваринництвом. Впровадження ринку землі сприятиме подальшому знищенню тваринництва. Ринок молокопродуктів в Україні буде насичений, їх завезуть з інших країн. Але що буде з нашим вітчизняним виробником, де працюватимуть наші співвітчизники? Європа вже зараз готує нас до того, що Україна буде її сировинним придатком. У нас 10 мільйонів гектарів землі не обліковується, відсутній реєстр землі. Ми надавали цю інформацію в Київ через асоціації виробників молока та цукру. Невже урядовці не знають про це?..
Віктор Скочко також звернув увагу на необхідність налагодження переробки вітчизняних сільгосппродуктів в Україні з тим, щоб продавати вже готову, перероблену продукцію. Адже, за його словами, ми продаємо зерно, наприклад, у Туреччину. Там роблять з нього борошно та продають по всьому світу. Але ж це могли б зробити й ми. І мати з цього додану вартість та працевлаштування наших співгромадян. Злочином проти власного народу назвали учасники “круглого столу” завезення в Україну пальмової олії, яка при переробці є шкідливою для споживання.
Через розбалансоване харчування відбувається наступ захворювань
В умовах, коли немає чіткої державної підтримки вітчизняного сільгоспвиробника, аграрії шукають свою дорогу, свій шлях виживання. Наприклад, Геннадій Головін перестав продавати молоко. З минулого року його самі переробляють і продають готову молочну продукцію:
– Я за 30 років, які працюю в сільському господарстві, заморився боротися, бо повсюди, куди не поткнешся, – постійна брехня. Нас ніхто не хоче чути, а тим більше – розуміти й підтримувати. Зараз мені не потрібні державна політика чи дотації. Ми маємо середнє господарство, надоюємо 6,5 тисячі літрів молока на корову й повністю відмовилися від використання в кормах усіх мінеральних добавок, окрім звичайної солі. 7 місяців на рік наша худоба пасеться на траві, яку самі сіємо й доглядаємо за нею. Додаємо й люцерну та власні комбікорми. І все це ми робимо, щоб наші діти й онуки (дитсадок і школа, табір відпочинку) пили якісне молоко. Нам це поки що вдається. Хай навіть не отримуємо прибутків, працюємо “на нулі”, але це – наша філософія життя.
– Ми з фахівцями департаменту охорони здоров’я ОДА маємо багаторічні науково-практичні дослідження, і висновки тут невтішні. У зв’язку з розбалансованістю харчування у дітей і дорослих відбувається справжній наступ різних захворювань. Особливо це стосується органів травлення. Зокрема за останні 10 років в області і в Україні показники захворюваності погіршилися в 10 разів. Відсутня культура й збалансованість харчування, а в продуктах, що споживаються, відсутні калорійність та необхідна кількість білків, жирів і вуглеводів, вітамінів та мікроелементів, які так потрібні дитині під час росту організму. Значно “помолодшали” й захворювання: гіпертонія, цукровий діабет і серцево-судинні захворювання спостерігаються у школярів, – констатував лікар-епідеміолог, кандидат медичних наук Валентин Шаповал. – Нам потрібно підтримувати й розвивати виробництво органічної продукції, запозичувати досвід керівника
ПП “Агроекологія” Шишацького району, Героя України Семена Антонця. Бо ситуація, яку зараз маємо в країні, – це небезпека для нації, для наших дітей і нашого майбутнього.
Валентин Шаповал також навів результати медичного опитування 20 тисяч дітей області. Оприлюднені факти не можуть не вражати.
Лише 1 раз на тиждень вживають молоко 23% дітей, але ж це кальцій, це будівельний матеріал, який так потрібен для формування організму, що росте. М’ясо споживають лише 24% опитаних, овочі – 20%. 17% дітей не снідають взагалі, 13% школярів харчуються 2 рази на день. Загалом це дуже великі проблеми нашого суспільства.
* * *
Учасники “круглого столу” прийняли резолюцію. Вони зокрема пропонують:
* з метою підтримки вітчизняного товаровиробника розглянути на державному рівні питання належного контролю за ввезенням в Україну пальмових жирів, фальсифікованої молочної продукції, що містить рослинні жири, замінники незбираного та сухого обезжиреного молока;
* відновити державне стимулювання сільгоспвиробників, які утримують племінне скотарство та нарощують поголів’я дійного стада;
* стимулювати в сільських населених пунктах створення молочних кооперативів, сімейних ферм. Надавати їм державну підтримку для придбання доїльних агрегатів, холодильних установок;
* звернутися до органів влади області з пропозиціями щодо поліпшення якості харчування дітей, забезпечення екологічним молоком і молочними продуктами дитсадків та шкіл області.
Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”
[1]