Про цього подвижника нам відомо, на жаль, дуже мало. Дослідникам не вдалося встановити ні його світського імені, ні року та місця народження. Головні наявні відомості пов’язані з обставинами його мученицької смерті в 1919 році, коли Ніла Полтавського розстріляли більшовики.
У 2011 році ім’я преподобномученика було внесене в Собор Полтавських святих. У храмах подвижника молитовно вшановують саме в день його загибелі, 17 липня.
За даними, які пощастило відшукати, у перші роки після жовтневого перевороту чернець Ніл належав до старшої братії Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря й ніс послух скарбника. Червоні безбожники звинувачували насельників обителі в контрреволюції, докоряли за підтримку білогвардійців, однак жодних доказів знайти не могли.
Початком трагедії стала поява в обителі чоловіків в одностроях білих офіцерів, які благали ієромонаха Ніла про допомогу. Подвижник не переймався політичною приналежністю прохачів і виявив до них звичайне християнське милосердя. Та в шкурах овець були вовки – переодягнені більшовики.
У ніч з 11 на 12 липня Хрестовоздвиженська обитель опинилася в облозі червоноармійців. Це був зухвалий грабунок і нещадний погром святині. Надалі червоні забрали з собою ієромонаха Ніла та ієродиякона Амвросія. Ієродиякона невдовзі відпустили, а отець Ніл не мав уже жодних шансів вирватися з рук бузувірів живим.
Після довгих і цинічних знущань його разом із двома невідомими розстріляли в лісі поблизу Розсошенців. Поховали страчених в одній могилі. Після відступу червоних із Полтави тіло Ніла Полтавського було перенесене до Хрестовоздвиженського монастиря. До хресного ходу приєдналася величезна кількість людей. Преподобномученика перепоховали на монастирському кладовищі.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]