Лист до редакції “Зорі Полтавщини” гадячанка Галина Устима назвала саме так. Жінка працювала організатором культурного дозвілля Гадяцького обласного туберкульозного санаторію і потрапила під скорочення. Мистецтво лікує душу, переконана дописувачка, і, крім пігулок та медикаментів, хворим також потрібні музика, пісня, екскурсія… Все це завжди було у відпочивальників санаторію.
“Де, як не в туберкульозному санаторії, культура й дозвілля мають включати різні види мистецтва, бо воно покликане зазирнути в душу людини, розкрити її, відволікти від думок про хворобу і сприяти одужанню. Кожна людина відпочиває на свій смак, але що робити, коли в санаторії не буде кіно, екскурсій, музичних, танцювальних, гумористичних вечорів, зустрічей з цікавими особистостями? Залишається сидіти в приміщенні. А чи не краще подивитися музичну програму чи здійснити пішохідну екскурсію з культорганізатором-екскурсоводом, залюбленим у своє рідне місто та його історію, дізнатися щось цікаве, оглянути художню виставку… Танцювальні рухи теж позитивно впливають на здоров’я людини. Як можна обійтися без них у санаторії?
На превеликий жаль, по-іншому вбачає дозвілля відпочивальників і терапію засобами мистецтва керівництво обласного туберкульозного санаторію в Гадячі. Мабуть, вважає, що це непотрібне і неважливе в наш час, тому й економить на культурі, скорочуючи півставки посади організатора культурно-дозвіллєвої діяльності. Без духовності, без спілкування з мистецтвом відпочинок і лікування неможливі. Ще в часи Лесі Українки, чиє родинне коріння тут, у нашому Гадячі, в її невеликому будинку над річкою Псел збиралися корифеї українського мистецтва, організовували пісенні конкурси, художні виставки, ставили п’єси, проводили творчі вечори. То, може, варто брати приклад з великих людей і не відбирати право у простих громадян, які приїхали в санаторій, можливість поєднати лікування медичними засобами з духовним, мистецьким зціленням, не підривати добру славу санаторію, який працює понад століття?” – пише багаторічний організатор культурно-дозвіллєвої діяльності туберкульозного санаторію в Гадячі Галина Устима.
В нашій розмові жінка додала, що свого часу закінчила Гадяцьке культосвітнє і Лебединське (в Сумській області) педагогічне училища. Має значний досвід роботи.
– Напрацьовані цікаві програми культурного дозвілля, є відеопрограми. А тепер вважається, що культурні заходи не надто важливі, бо не є безпосереднім лікувальним процесом. Я працювала на повну ставку, акомпаніатор – на півставки, а тепер мою ставку поділили, – зазначила Галина Миколаївна. – У нас був дует “Вербиченька”, я – його учасниця, гарно співали, від медпрацівників на конкурси їздили. Просила дати можливість до вересня пропрацювати, треба було лікувати сина. Не дали. Не тільки незадіяних у лікувальному процесі скорочували, а й медсестер. Зверталася і в область, і на “гарячу” лінію міністерства дзвонила – кажуть, керівник на місці має вирішувати. Наш головлікар Віктор Миколайович Сколота говорить: оптимізацію доводиться робити у зв’язку з тим, що немає коштів все утримувати. А я вважаю, що це неправильно – скорочувати культурну роботу в санаторії, з психологічної точки зору вона дуже важлива.
Мама Галини Миколаївни багато років працювала в медицині, зараз їй 81 рік, потребує догляду. Син має інвалідність. Жінка отримує невелику пенсію як мати інваліда з дитинства. Виживати без зарплати важко…
Керівник санаторію погоджується з тим, що образа у людини є, жінку можна зрозуміти. Але непопулярні заходи відбуваються не від хорошого життя. Діяти потрібно в межах чинного законодавства, а в закладі існує дефіцит фонду заробітної плати. Із 94 посад персоналу санаторію, які були в 2016 році, скоротили 40.
– Ми прагнули забезпечити дотримання законодавства, люди були вчасно попереджені, оптимізація відбувалася за участю комісії профспілки. Намагалися вибрати людей, у яких є хоча б мінімальне пенсійне забезпечення. У першу чергу прибрали вакансії, сумісників, потім довелося скоротити посади працівників, від яких не залежить лікувальний процес, – розповідає головний лікар санаторію Віктор Сколота. – Це – офіціанти, озеленювачі, баяніст, завклубом. Змушені були санітарок і медсестер кілька ставок скоротити, є люди, які перейшли на неповний робочий день. Колись у нас був санаторій всесоюзного значення, потім – Київського військового округу, були безкоштовні путівки, люди лікувалися з різних міст і областей. У тому, що потрібне організоване культурне дозвілля, Галина Миколаївна права, та ми не лише пігулками лікуємо, у нас різноманітні методики, мальовнича природа, телевізори, тренажерний зал, фізкабінет. Відповідно до статуту ми – лікувальний заклад, поки могли, утримували й культуру, яка теж потрібна, я згоден. А зараз, на жаль, не можемо. По-людськи співчуваю цій жінці й іншим колегам, які потрапили під скорочення, та іншого виходу не було. Сам рядовим лікарем працював у Чорнухинському районі, знаю, як простим людям живеться. Говорили в колективі, що питання культурного життя в санаторії постає, але поки що обіцяти повернення ставки культорганізатора не можу, щоб не давати марних сподівань. Треба насамперед забезпечувати лікування, харчування хворих, автономне опалення. Санаторій цілорічний. У нас зараз 62 хворих лікується. Ліжка заповнені не всі, у людей немає коштів, щоб до нас приїхати. Відповідно до реформування і рішення департаменту охорони здоров’я ОДА скоротили 40 посад працівників і 30 ліжок. Скорочення ліжкового фонду і персоналу відбулися не тільки у нас, така ж ситуація в інших лікувальних закладах.
Між тим, захворюваність на туберкульоз і смертність від цієї хвороби в країні, на жаль, майже не зменшується. Та кількість ліжок і, відповідно, пацієнтів потрібно зменшувати, що спричиняє до скорочення числа працівників, які обслуговують хворих. Ліжковий фонд санаторно-курортних закладів визначається відповідно до рівня захворюваності за профілем. Україна – на другому місці з розповсюдження туберкульозу в Європі.
У департаменті охорони здоров’я ОДА пояснили, що тепер застосовуються нові методи лікування і реабілітації хворих. Якщо раніше в тублікарнях і санаторіях люди перебували місяцями й роками, то термін перебування зменшився, є методики амбулаторного лікування. Тож стільки, як було раніше, ліжок не потрібно. Якщо поглянути на проблему вивільнення працівників лікувальних закладів, ліжка і персонал не скорочуються автоматично, а проводиться детальний аналіз. За даними обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики, в рамках зменшення штату працівників медзакладів і ліжкового фонду в минулому році на виконання Постанови Кабміну від 25 листопада 2015 року, яка затверджувала норматив забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками з розрахунку на 100 тисяч населення і була скасована 31 січня 2017 року, в області оптимізували 741 ліжкомісце. Статистики щодо скорочених посад в установі не навели. Чи буде фінансування лікувальних закладів надалі ефективним і належним, щоб вистачало на нові лікувальні методики і на артотерапію, на зарплату зцілювачам і тіла, і душі людської, зокрема в туберкульозних санаторіях, покаже час.
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
[1]