Важко знайти жінку, яка б не любила квіти. Я теж не уявляю свого життя без них. Особливо мені подобаються лілії, й у моєму присадибному квітнику їх – не один десяток сортів. Деякі з них перейшли мені у спадок від моєї мами, а інші я виписувала поштою й вирощувала сама з цибулинки.
Квіти вражають граційною красою, схожою на дівочу, й такі ж тендітні та вибагливі. Але якщо знайти до них правильний підхід, ці квіти ніжної краси обов’язково віддячать буйним і тривалим цвітінням. Так, найкраще лілії почуваються на місці, що до полудня добре освітлюється сонцем, а потім ховається у напівтіні. Вони не переносять посухи, особливо в умовах надто високих температур, але не терплять і застою води біля коренів. Тож, перш ніж закладати клумбу лілій, слід переконатися, що на тому місці грунтові води не підходять близько до поверхні. Слід також подбати про дренаж у вигляді прошарку піску чи дрібних камінців.
Є два основних способи розмноження лілій – поділом куща й цибулинами. Під час цвітіння рослини краще не чіпати – слід дочекатися його завершення й тільки потім братися за лопату.
Нерідко можна побачити на базарах лілії в цвіту, викопані з корінням. Цвітіння забирає в рослин усі сили, тож пересаджені в цей період рослини тяжко переносять переселення, довго приживаються на новому місці й нерідко хворіють. Тож краще дочекатися, доки всі квіти зав’януть, і лише тоді розсаджувати “діток”.
Деякі сорти добре розмножуються навіть окремими цибульними лусочками. Випробувавши цей незвичний метод, хочу поділитися з іншими квітникарями-любителями своїми враженнями. Як тільки лілії завершили цвітіння, я викопала одну рослину, “діток” розсадила, а найбільшу цибулину розібрала на лусочки. Їх перед вкоріненням для знезараження радять обробляти слабким розчином марганцівки. Я так і зробила. Трохи підсушивши лусочки, помістила їх у заповнений торфопіщаною сумішшю (в пропорції 1:1) пакет. Залишивши в ньому достатньо повітря, зав’язала щільно свою імпровізовану “теплицю” й помістила її в темне місце, де зберігалася кімнатна температура.
Час від часу перевіряла свої лусочки, але протягом перших двох місяців вони не давали жодних ознак життя. Та ще через місяць перебування у теплі й темряві на місцях, де лусочки колись кріпилися до цибулини, утворилися маленькі “дітки”.
Висадила їх разом із лусочками у заздалегідь підготовлений, тобто знезаражений і заповнений лісовим перегноєм, ящичок. До речі, ця грунтосуміш ідеально підходить для вкорінення і вирощування розсади, бо добре пропускає повітря й віддає зайву вологу. Ємність із лусочками й “дітками” помістила на освітлене сонцем тепле підвіконня. Лійкою із дрібними дірочками їх регулярно поливала, й вони віддячили швидким ростом. Навесні, коли вже минула загроза повернення заморозків, висадила молоді цибулини на садову ділянку із пухким грунтом й не забувала поливати і спушувати грунт навколо. Зимували молоді лілії у грунті під товстим торф’яним накриттям і наступного літа порадували пишним цвітінням, наповняючи повітря п’янким солодким ароматом.
Катерина ВАСИЛЕНКО
Квітникарка
[1]