“М’ясо домашньої птиці надто вже дороге – на базарі за курячу тушку правлять таку ціну, що волосся дибки стає. Через те ми з дружиною й вирішили на дачі пташник облаштувати. Ніколи цим ділом не займалися, та в нас онуки – є для кого старатися. Просимо вас: підкажіть, які існують нормативи по розміщенню птиці, скільки годівниць має бути у приміщенні для утримання курей, які є інші нюанси домашнього птахівництва на його початковій стадії. Будемо вдячні!”
Віра і Петро ВАСИЛЕНКИ,
пенсіонери.
м. Полтава.
На запитання читачів відповідає магістр із технології виробництва і переробки продукції тваринництва Дмитро БІЛАЙ:
– Пташники у приватному домогосподарстві обладнують годівницями, напувалками, сідалами, гніздами, пісочними ваннами. У приміщенні для водоплавної птиці сідала облаштовувати не потрібно. Годівниці повинні бути легкими, зручними, з достатньо високими бортиками, щоб птиця не могла вигрібати звідти корми. Якщо їх буде недостатньо, слабша птиця недоїдатиме і відставатиме у рості.
Годівниці слід розмістити в приміщенні таким чином, щоб птиця мала вільний доступ до них у будь-який час. При годівлі курей сухими мішанками на одну голову має припадати не менш ніж 3 см простору біля годівниці, при комбінованому типі годівлі – не менше 5 см. Якщо йдеться про качок – 5–6 см, гусей – 10–12 см.
Для молодняку всіх видів домашньої птиці до 10-денного віку використовують спеціальні лотки. Дно їх роблять із фанери, борти – з планок висотою 1,5–2 см. Потім лотки замінюють невеликими коритцями довжиною 70 і шириною
9 см із висотою бортів 4 см. Із розрахунку 1 погонний метр годівниці – 28–32 голови молодняку до 30-денного віку. У віці чотирьох місяців і далі птиця вже може їсти з таких самих годівниць, що й доросла.
Для сухих кормосумішей найкраще підходять прості відкриті годівниці з дощок товщиною
2,5 см і довжиною 110 см. Уздовж таких годівниць з обох боків прикріплюють планки висотою 6 см, щоб птиця не підгрібала корм. До торців годівниці через усю довжину прибивають круглу планку, що обертається навколо своєї осі. Вона дасть змогу птиці сідати на годівницю й одночасно слугуватиме ручкою.
Пташині вигули теж обладнують дерев’яними годівницями з решітчастими боками із планок, що при потребі легко знімаються. З них птиця поїдатиме корм, засовуючи голову між планками. Для годівлі вологими мішанками підійдуть звичайні годівниці у вигляді довгих корит.
Для зелених кормів бажано виготовити прості годівниці з дерев’яних планок. Передню їхню стінку роблять із звичайної металевої сітки, скошеної донизу, через яку птиця й скльовуватиме траву. Мінеральні корми, тобто гравій, черепашки, вапно, вугілля, треба тримати окремо.
Залежно від способу утримання птиці в присадибному господарстві використовують напувалки різних конструкцій: для молодняку – вакуумні автоматичні, для дорослої птиці – чашкові, жолобкові з проточним або постійним рівнем води.
Вакуумна напувалка для молодняку до
10-денного віку складається зі скляної банки місткістю 3–4,5 л і круглого піддону діаметром 23 см. Банку наповнюють чистою водою й перевертають догори дном. Вода стікає через жолобок у піддон. Одна така напувалка розрахована на 50–100 голів.
Підрослий молодняк можна напувати з відра чи таза. Каченята і гусенята, п’ючи воду, багато її розливають, тому напувалки бажано накривати сіткою з вічками 2х3 см, щоб вони не мали змоги в них плюхатися.
Сідала розміщують у задній частині пташника, тобто там, де тепліше, подалі від вікон на висоті 70–90 см від підлоги. Планки для сідал повинні бути квадратними або прямокутними в поперечнику товщиною 5х5 см. Зверху загострення на них бажано стесати. Сідала слід підпирати через кожні 1,5 м їх довжини. Якщо плануєте тримати багато курей, сідала можна розміщати кількома рядами із відстанню між ними 30–40 см. Загалом їх має бути стільки, щоб на кожну голову припадало не менше 18–20 см планки, для м’ясних, більш крупних, порід – 20–25 см. Для підтримання належного санітарного стану в пташнику під сідалами бажано розмістити коробки для збирання посліду. Щоб він швидше просихав, ємності слід просипати сухим торфом. Коли вони наповнюватимуться, їх треба витрушувати в заздалегідь підготовлене місце – то буде дуже цінний органічний матеріал для підживлення грядок і клумб.
Відсутність спеціально облаштованих гнізд у пташнику – одна з причин розвитку канібалізму у курей. Їх розміщують у затемненому місці приміщення, найкраще – біля бокової стіни. Для яєчних і м’ясо-яєчних порід розмір одного гнізда – 25х30 см при висоті 30 см, для м’ясних – 30х45 см при висоті 35 см. Гнізда для водоплавних обладнують на підлозі: для гусей – розміром 60х70х60 см, качок – 40х50х50 см.
Кількість місць для несення яєць визначають із розрахунку одне гніздо на 5–6 курей-несучок. Гнізда розміщують одне над одним у 2–3 яруси. Причому нижній має бути піднятий над підлогою на 25–30 см.
Пісочні ванни. В одному з кутків пташника під вікнами слід розмістити дерев’яний ящик розміром 1,2х1,2х0,2 м, чого достатньо для півсотні курей. У ньому постійно має знаходитися суміш дрібного піску й сухої глини в рівних частинах. Бажано додати туди й трохи гасу (не більше 3%). Птиця, купаючись у такій “ванні”, очищатиметься від нашкірних паразитів.
Підстилка обов’язково має бути сухою, чистою, м’якою, добре пропускати повітря й вологу, забезпечувати теплоізоляцію. Підстилковий матеріал у пташник закладають у суху погоду. Міняти її бажано кожні 5–7 днів. Товщина для курчат – 7–10 см, для індичат – до 15 см. Качкам і гусям спочатку стелять подрібнену солому або стружку шаром 8–10 см, а потім добавляють свіжу підстилку з іншого матеріалу. Для цього можна використовувати тирсу, стружку, подрібнені кукурудзяні стебла, соняшникове лушпиння, але найкраще – солома озимих зернових і торф. Ячмінна – через наявність у ній остюків – для підстилки не придатна. Солому подрібнюють на частки довжиною до 3 см.
Торф має високі антисептичні властивості, може поглинати велику кількість вологи і газів. Ця підстилка після використання перетворюється на цінне органічне добриво. Так, 1 кг торф’яної підстилки здатен абсорбувати
10–15 кг вологи, а 1 кг солом’яної – лише 3–5 кг. Послід при використанні торф’яної підстилки не дає запаху і швидко висихає, що полегшує його видалення. Але підстилку треба регулярно міняти, бо через надмірне накопичення вологості в матеріалі птиця стає брудною, знижується її продуктивність.
Для підтримання у пташнику належного санітарного стану необхідно щодня видаляти послід, підстилку міняти у міру її забруднення, а в гніздах – кожен день. Вода у напувалках завжди має бути чиста.
Крім того, двічі на рік у приміщенні для утримання птиці бажано робити генеральне прибирання. Для цього усе обладнання виносять на подвір’я, миють й дезінфікують, усередині миють підлогу. Знезараження і побілку здійснюють розчином свіжогашеного вапна. Його готують із розрахунку 2,8 кг вапна на відро води. Стіни й стелю білити слід 2–3 рази. Теплою водою миють вікна. Після того, як поверхні у пташнику висохнуть, підлогу треба застелити свіжою підстилкою.
Аби птиця була здоровою, отримувала вдосталь необхідних організму вітамінів А і D, що безпосередньо впливає на продуктивність, уздовж приміщення для її утримання треба обладнати вигул. Його обгороджують металевою сіткою заввишки 2 м. Замість сітки можна використати дранку, рибальську сітку. Ближчу до пташника частину подвір’я утрамбовують і засипають піском, а решту навесні засівають багаторічними травами. Вигул утримують у чистоті. Влітку на ньому обладнують легкий навіс, щоб птиця ховалася під ним від спеки і дощу. Взимку вигульний майданчик слід встелити сухою соломою. Після моціону щоразу її згрібають у купу, щоб підстилку не заносило снігом.
Перед тим, як випустити птицю на вигул, слід годівниці заповнити кормом, а напувалки – водою. Молодняк у сонячні дні випускають на вигул на 3–5-й день життя. При цьому в перші два тижні оптимальна температура повітря повинна бути не нижчою, ніж 23–25°С. Молодняк до вигулу привчають поступово. У перший день його випускають всього на 15–20 хвилин, а надалі тривалість перебування на повітрі можна поступово подовжувати.
[1]