У християнській іконописній традиції існує три варіанти Богородицького зображення: перший – Пресвята Діва виготовляє пряжу для храмової завіси; другий – Пресвята Діва черпає воду з колодязя; третій – Благовіщення, описане в Євангелії: архангел Гавриїл застав Діву Марію за читанням книжки – Ісаєвого пророцтва на сторінці, де написано: “Се Діва в утробі зачне, і Сина породить, і дадуть Йому ймення Еммануїл, що в перекладі є: з нами Бог”.
Благовіщенська іконографія – це зображення “доброї звістки” для людства, про що говорить сама назва. На Благовіщенській іконі вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у світлових променях на Богородицю, зі словами від архангела Гавриїла. Тут бачимо дію Пресвятої Трійці в найглибшому значенні Її таїнства: Божу волю сповіщає архангел Гавриїл; Син Божий утілюється в Богородицьке лоно; чудесне втілення провадить Святий Дух.
Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі – в русі, з жезлом для Божого посланця. Пречиста Діва нахилила голову – ця поза означає згоду.
У правиці Богородиця тримає книжку, що вказує на зачаття Діви, жест лівицею каже про покірне прийняття Божої волі. Богоматір змальована зеленими та синіми барвами, вказуючи на те, що Вона є творінням. Зелена барва символізує землю, синя – небо. Божа Матір зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав Їй божественність (“Втікати перед тобою, спасатися чи, як Пречиста на образі Благовіщення, спустити очі додолу і ждати”. Богдан Лепкий).
Перший варіант Благовіщенського зображення, що називається “Та, Що пряде”, перебуває у київському Софійському соборі. Тут воно представлене на двох стовпах, що тримають вівтарну арку. Мозаїчне зображення складається з образу Гавриїла на північному стовпі та Богородицького на південному. Над головою Гавриїла викладено напис грецькою мовою: “Радуйся, Благодатна, Господь із Тобою”. Білий одяг архангела підкреслює його належність до Царства Небесного.
На протилежному стовпі смиренна Божа Матір. Її фігура статична. Іконописець намалював Її у темно-синьому мафорії і синій, але ледь світлішій туніці. Посланник Божий застав Її за роботою, з Її правиці звисає веретено з пурпурною ниткою для завіси Єрусалимського храму, в лівиці – моток пофарбованої шерсті.
Подекуди на Благовіщення селяни ставили Богородицьку ікону в діжку з посівним зерном, примовляючи: “Мати Божа, архангеле Гавриїле, благословіть нас урожаєм, вівсом, житом, ячменем, пшеницею й усякою пашницею!” Вважається, що шлюб буде благополучним, якщо молодята помоляться біля чудодійного образа київського Благовіщення. Безплідне подружжя намагається замовити молебень у храмі святої Софії біля стовпа із зображенням Божої Матері, поруч із яким міститься прибудова, присвячена Її батькам – святим праведним Іоакиму й Анні, що також допомагають при безплідді.
Ушанування київської ікони Благовіщення зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці, і служба цього свята у такий спосіб стає щорічною службою і заради чудодійної ікони
7 квітня.
Підготував Григорій ШВЕД.
[1]