Щоразу, повертаючись після виступів у зоні бойових дій на Донбасі, викладач Котелевської дитячої музичної школи Неля Каблучка з хвилюванням ділиться враженнями від усього побаченого і пережитого. Бо там – війна, там усе сприймається по-іншому. Там люди, які щодня дивляться в очі смерті й по-справжньому, без красивих слів, вміють цінувати життя та любити Батьківщину. Приїзду волонтерів і артистів вони чекають із нетерпінням, щоб вкотре відчути: про них не забувають, їх підтримують, за них моляться.
Цього разу фронтові гастролі у складі концертної групи харків’ян Неля розпочала в Авдіївці, де тривають запеклі бої. Там виступала перед військовослужбовцями 72-ї окремої механізованої бригади. Зустріла чимало хлопців із Полтавщини, які, спілкуючись із землячкою, не могли стримати сліз.
Переночувавши в розташуванні військової частини, артисти переїхали до сусіднього з Авдіївкою населеного пункту, де виступили у госпіталі перед бійцями, які отримали поранення під час боїв на Світлодарській дузі. Познайомилися з військовим капеланом отцем Дмитром, який теж родом із Полтавщини, а певний час навіть був священиком у Милорадовому Котелевського району.
Затим група приїхала до міста Попасне, де на неї чекали нацгвардійці батальйону імені Сергія Кульчицького. Після концерту командир підрозділу вручив Нелі відзнаку Міністерства оборони України – медаль “За сприяння Збройним силам України” і відповідне посвідчення за підписом міністра оборони Степана Полторака. Для котелевки це була повна несподіванка. Звичайно, приємна, але насправді дівчину більше схвилювало зовсім інше.
– Нацгвардійці перебувають там у надзвичайно важких умовах. Приміщення, де вони дислокуються, не опалюється, вікна затягнуті плівкою. Можете уявити, яка там температура повітря, коли надворі 20-градусний мороз. Нам довелося ночувати в одній із кімнат. Було дуже холодно. Вранці мій телефон буквально вкрився інеєм, – розповідає Неля Каблучка.
У селищі Луганське артисти виступали перед військовослужбовцями 54-ї окремої механізованої бригади, до яких приєдналися й бійці Грузинського національного легіону, аби теж послухати концерт.
– Грузини нас особливо вразили. Видно, що ці люди готові до останнього захищати Україну. Вони охоче співали разом із нами, – пригадує Неля. – У 54-й бригаді служить чимало жінок із Харківщини. Раніше вони були волонтерами, а потім вирішили стати військовими. Коли наприкінці концерту ми виконували Державний Гімн України, нас підтримали всі присутні. Дуже важко було стримувати сльози, я ледь доспівала.
Від Луганського концертна група майже три години (замість обіцяних 20 хвилин) їхала до залізничної колії, де ветерани АТО здійснюють блокаду окупованих територій Донбасу. Оскільки чергують організатори блокади на відкритій місцевості, то й співати довелося без мікрофона, в тісному колі біля вогнища. Там зустріли народного депутата України Володимира Парасюка, познайомилися з колишнім бійцем “Айдару”, музикантом, автором пісень Яном Апрєлєм (музичний псевдонім).
– Коли Ян виконував пісню про Україну, у мене в душі ніби перевернулося щось. І біль, і гордість відчула за цих людей. Вони дійсно готові віддати життя за Україну, – згадує котелевка.
По завершенні розповіді Неля дістала книгу Леоніда Логвиненка “Місячна соната війни”, видану 2016 року, яку їй подарував боєць батальйону імені Сергія Кульчицького Василь Шухевич. Він – далекий родич одного з провідників УПА Романа Шухевича, учасник Майдану і вже півтора року захищає Україну на сході. Надовго залишаться в пам’яті його слова:
– Я не боюся смерті. Коли немає страху, то смерть не прийде. Скільки Бог відміряв кожному з нас, стільки й проживемо…
Ірина ШИЛО
Журналіст
[1]